Гипотеза происхождения украинского названия Иванок

Птицы, которые стали священниками Гипотеза происхождения украинского названия Иванок К происхождению итальянского названия сороки Птицы, окрещенные именами святых Дохристианское происхождение французского названия птицы oiseau Saint-Martin К происхождению французского названия воробья Христианское и дохристианское происхождения названий попугая в романских языках К вопросу про христианский антропоморфизм в романской орнитонимии Происхождение названия птицы Jean-le-blanc во французском языке Место и причина возникновения украинского названия птицы МАРТЫН Метафора у Витрувия (в соавторстве с А.А.Пучковым) Метафора у Катона Античные источники метафоры в произведениях Ореховского Метафоры, связанные с понятием Государство у Платона Глагольное словообразование у Вергилия Фонетическое значение в классической латыни (на примере Катулла)

Гипотеза происхождения украинского названия Иванок

ПЕТРО МАХЛІН

Гіпотеза походження української назви птаха Іванóк (Alcedo atthis)

         В Євангелії св. Іоанна сказано, що слово було на початку. Саме словом verbum  і переклав латиною св. Ієронім грецьке λόγος, хоча, можливо, малося на увазі інше значення: „смисл”, „розум” [4 I: 1034]. Усіх цих відтінків не має сухе латинське verbum  „слово”, „промова”. Отже, значення, зміст та смисл мали б бути на початку всього, бо вони упорядковують світ у містичному сенсі та формують слова з суто лінгвістичної точки зору.

Найпоширеніший шлях утворення слів  - це застосування вже існуючих слів у нових значеннях [9: 336], тобто перенесення значень від одних предметів на інші, вторинна номінація. Існують різні напрямки таких значеннєвих „міграцій” [18: 44], одні з них – це застосування назв людей на назви птахів, які спостерігаються в різних мовах. На матеріалі німецької мови – Х.Суолахті [35: Вступ, 32–33]; слов’янських мов – Л.А.Булаховський [2: 213-214]; латинської мови – Ж.Андре [24: 12]; польської мови – Й.Струтинський [35: 110]; на матеріалі романських мов – П.Кабар та Б.Шове [29: 52, 110, 200, 233, 239, 249]; балтійських мов – А.П.Непокупний [14 ; 15].

Етимологія однієї з таких назв, а саме – назва маленького птаха рибалочки (Alcedo atthis) – іванок – стає загадкою для науковців [6 II: 289]. Цей птах рибалочка завжди був дещо загадковим. Справді малий (16-17 см.), різновбарвий, з довгим дзьобом, вдалий рибалка [22: 232].  Він селиться поблизу водойм, отже птахоловам здавалося, що він гніздиться прямо на воді. Було помічено, що коли він відкладає яйця, море стає тихим та придатним для судноплавства – найнеобхіднішої складової античної економіки. Моряки вважали своїм оберегом, бо цей птах був символом богині Афіни, їхньої покровительки [29: 238-239].

У християнські часи цей птах стає героєм низки легенд, його навіть згадують замість голуба, якого відсилав Ной у пошуках твердої землі [31: 43].

На українському ґрунті цей пернатий має дві назви: рибалка (1854) [3 II: 195] та іванок (1869) [3 IV: 14].

У російській мові існують три назви цього птаха: иванóк (1847) [20 XII: 56], зимородок (1853) [20 XI: 281], мартынóк (1887) [20 XVII: 376]. У російській назву иванóк засвідчено на 22 роки раніше, ніж в українській (іванок), у „Словнику російської мови Імператорської Академії Наук” 1847 р. без посилання на вихідне джерело.

Спробуємо простежити історію синонімічної назви птаха мартынóк в російській та українській мовах. У російській мові ця назва – місцева і, мабуть, запозичена[1]. В українській – також запозичена [6 III: 401-402], причому з французької мови [13: 54].

Дійсно, у французькій мові птах рибалочка має складну назву martinet-pêcheur („мартинок-рибалка”) ще з 1315 р. [34: 279]. Ця назва повязана із св. Мартином і багатьма легендами, що розповідають про його прихильне ставлення до птахів [13: 51]. На нашу думку, птахи стали його символом через ототожнення Мартина та язичницького бога Марса, від останнього до культу святого було позичено деякі атрибути (саме птахи). Науковці стверджують навіть про наявність певної семантичної моделі в класичній латині в назвах птахів від імен язичницьких богів [24: 12; 8: 19].

Саме цей птах в італійській мові 1384 р. отримав назву на честь св. Марії: uccello santamaria („птах св. Марії”) [28 XXI: 489; 12: 64]. На св. Марію також могли перейти деякі функції покровительки моряків богині Афіни [29: 46].

Але нас цікавить, чому саме іван отримав честь приєднатися до цього славетного сонму святих. Хто ж це такий, та що його може повязувати з птахами?

Один із видів пернатих, щоправда зовсім не маленький та навіть хижий (орел-змієїд Circaetus gallicus) у 1555 р. отримав у французькій мові назву oiseau s.martin „птах св.Мартина” [29: 103]. Це, скоріше за все,  продовження середньовічної традиції вважати св.Мартина покровителем пернатих. Але у цьому ж творі, де знаходять цю назву, є ще одна, синонімічна, – Jean-le-blanc („Білий Жан”) [там само]. Зясовується [11], що саме орел-змієїд був символом іншого християнського святого – апостола-Івана [1 : 72; 18 : 398; 32: 88], автора Євангелія, кращого учня Того, про Кого він писав [30]. Бо, як орел, що не заплющує очі перед сонцем[2], Іоанн міг сприймати абсолютну істину. Св. Іоанна навіть зображали з головою орла [7: 258].

         Отже, нам відомо, що в українській та російській мовах існує дві синонімічні назви (‘мартин’ та ‘іван’). Перша – запозичена з французької мови, друга – має у французькій спільнокореневу назву на позначення іншого виду птаха:

 

українська

російська

французька

мартин

мартин Larus, 1876

мартинок Alcedo atthis, 1887

martinet-pêcheur Alcedo atthis, 1315

oiseau s.martin Circaetus gallicus, 1555

іван

іванок Alcedo atthis, 1869

иванок Alcedo atthis, 1847

Jean-le-blanc Circaetus gallicus, 1555

 

         На нашу думку, у XIX ст. до російської та української мов від контакту з французькою мовою (для російської мови найбільша кількість запозичень за період 1830–1890 рр. припадає саме на французьку [22: 159]) могла бути запозичена назва рибалочки (мартин) та, під впливом синонімічної назви іншого птаха (Martin / Jean) могла виникнути друга назва рибалочки – іванок. Зауважимо, що в російських народних говорах фіксують назву ваня-рыболов на позначення іншого маленького птаха – трясогузкиMotacilla alba [21 IV: 39], який усього на сантиметр більший за рибалочку. Ця назва ваня-рыболов структурно повністю відповідає фр. martinet-pêcheur із заміною імені одного святого на іншого.

         У сучасній українській мові орнітонім з коренем ‘іван’ позначає інші види маленьких птахів: трясогузка (Motacilla), сорокопуд (Lanius collurio), мухоловка (Muscicapa istriata), кам’янка (Oenanthe oenanthe), чикалка (Saxicola rubetra) [2: 218]. Вони широко представлені у діалектах:

  Чернігівська та Сумська області: іванчик, іванчук, іванько [5: 36];

– Житомирська область: іван, іван іванович на позначення лелеки Ciconia ciconia [16: 450];

середнє та східне Полісся: іванчик, іванько [10: 31].

 Запорізька область: іванчик [23: 124].

         В одному з діалектів російської мови зберігається більш давня форма: иванок [19: 35].

         На те, що в російській та українській мовах існувала назва *іван-рибалка (ваня-риболов) на позначення саме птаха рибалочки Alcedo atthis вказує румунська назва цього птаха ivan-pescarul („іван-рибалка”), засвідчена в 1916 р., яка є „запозиченням з російської” [27: 105].

         Вважаємо, що українська назва птаха Alcedo atthis іванок виникла під впливом французьких орнітонімів, при цьому мотивацією цих назв став символічний зв’язок певних видів птахів з апостолом Іоанном, автором Євангелія.

Отже, даний український орнітонім можна вважати проявом семантичної моделі „птах імені святого” [14, 15], яка є одним із напрямків вторинної номінації, а саме перенесенням від назв служителів культу на назви птахів.

Список літератури:

1.     Борейко В.Е., Грищенко В.Н. Экологические традиции, религиозные воззрения славянских и других народов.– К., 2004: У 2 т. – Том 2. Птицы. – 170 с.

2.     Булаховський Л.А. Славянские наименования птиц // Булаховський Л.А. Вибрані праці: У 5 т.– К., 1978. –  Т. 3. – Славістика. Російська мова. – С. 189-248.

3.     Грінченко Б.Д. Словарь української мови: У 4 тт. – К., 1958. – т. 2. – 573 с.  – т. 4. – 563 с.

4.     Дворецкий И.Х. Древнегреческо-русский словарь: В 2-х тт. – М., 1958. – т.1. – 1043 с.

5.     Дейниченко Н.П. Питання вивчення зоологічної лексики рідного краю у курсі „Українська діалектологія”. Методичні поради. – Суми, 1984. – 120 с.

6.     Етимологічний словник української мови:  У 5 тт. – К., 1982–2006. – Т. 2, 1985 – 570 с. – Т. 3. – 552 с.

7.     Иванов В.В., Топоров В.Н. Орел  // Мифы народов мира: В 2 т. – М., 1988. – Т. 2. – С. 258260.

8.     Компанець Т.М. Роль латинської орнітологічної лексики у формуванні природничо-наукової термінології сучасних європейських мов: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.19. – К., 1995. – 200 с.

9.     Лингвистический энциклопедический словарь. – М., 1990. – 682 с.

10. Лисенко П.С. Словник діалектної лексики середнього та східного Полісся. – К, 1961. – 72 с. 

11. Махлін П.Я. Походження назви  птаха Jean-le-Blanc у французькій мові // Мова і культура– К., 2005. – Т. 5, ч. 1. – С. 190– 194.

12. Махлін П.Я. До походження італійської назви uccello santamaria ‘птах рибалочка (Alcedo atthis)’ // Мова та історія. – К., 2006. –  № 90. – С. 64– 68.

13. Махлін П.Я. Походження української назви птаха мартин // Українська мова. – 2006. – №1. – С. 45– 56.

14. Непокупний А.П. Дохристиянські початки прусської та німецької назв королька в ельбінзькому словнику // Мовознавство. – 2005. – № 3– 4. – С.  69-79.

15. Непокупний А.П. Прусское название христианского священника: prestors EV 707 // Colloquium Pruthenicum secundum. –  Kraków, 1998. – С. 109– 119.

16. Никончук Н.В. Полесские названия птиц. // Лексика Полесья. – М.: Наука, 1968. – С. 439–472.

17. Скляревская Г.Н. Языковая метафора в толковом словаре. Проблемы семантики (на материале русского языка). – М., 1988. – 52 с.

18. Словарь античности. Пер. с нем. – М., 1989. – 705 с.

19. Словарь русских донских говоров: В 3 тт. – Т. 2. – Ростов, 1976. – 223 с.

20. Словарь русских народных говоров. – Л., 1969. – Вып. 4. – 355 с.; – 1976. – Вып. 11. – 363 с.; – 1977. – Вып. 12. – 368 с.; –1981. – Вып. 17. – 383 с.

21. Сорокин Ю.С. Развитие словарного состава русского литературного языка. 30– 90-е годы XIX века. – М.;Л., 1965. – 565 с.

22. Фесенко Г.В., Бокотей А.А. Птахи фауни України: польовий визначник. – К., 2002. – 412 с.

23.  Чабаненко В.А. Словник говірок нижньої Наддніпрянщини: У 3 тт.– Запоріжжя, 1992. – Т. 2.  – 371 с.

24. André J. Les noms d’oiseaux en Latin. – Paris, 1967. – 171 p.

25. Aristote. Histoire des animaux. Liv. VIII-X / Texte établie et traduit par P. Louis. – Paris, 1969. – 198 p.

26.  Băcescu M.C. Pasarile în nomenclatura şi viaţa poporului romîn. – Bucureşti, 1960. – 441 p.

27. Battaglia S. Grande dizionario della lingua italiana.  In 21 t. – Torino., 1961-2002. – 2002. T. 21. – 1200 p.

28. Belon P. L’histoire de la nature des oiseaux, avec leurs descriptions. – Paris, 1555. 381 p.

29. Cabard P., Chauvet B. L’Étymologie des noms d’oiseaux. Origine et sens des noms des oiseaux du Paléarctique occidental (noms scientifiques,  noms français et étrangers). – Paris, 2003. – 590 p.

30. Eagle // Catholic enciclopedy. –  2006. Електронний ресурс:  www.newadvent.org/cathen/02576b.htm

31. Folklore, Myths and Legends of Britain, –  London, 1977. – 552 p.

32. Metford J. Dictionary of christian lore and legend. – London, 1983.  – 272 p.

33. Robert P.  Dictionnaire alphabetique et analogique de la langue française: 9 Tt. – Paris, 1985. – T. 6.1046 p.

34. Strutyński J. Polskie nazwy ptaków krajowych. – Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk, 1972. – 212 s.

35. Suolachti H. Die deutsche Vögelnamen. Eine wortgeschichtliche Untersuchung. – Strassburg,  1909. – P. 153. + 33 p. (Einleitung).



[1] місцева (нижегородська) назва, засвідчена у В.І.Даля (1887 р.) [21 XVII: 376]

[2] Аристотель так каже про один з різновидів орлів: “O δαλιαετος οξυπεστατος μεν εστι, και τα τεκνα αναγκαζει ετι ψιλα οντα προς τον ηλιον βλεπειν, και τον μη βουλομενον κοπτει και στρεφει, και ωποτερου αν εμπροσθην οι οφθαλμοι δακρυουσιν, τουτον αποκτεινει, τον δητερον εκτρεφει“ – Морський орел (haliaetos) – має найгостріші очі, та змушує орляток ще неопереними дивитися на сонце, того орлятка, який не хоче [дивитися], клює та повертає, а того, який першим починає плакати, вбиває, іншого ж відвертає [від сонця]” (переклад наш. – П.М.) [26: 101]