К происхождению итальянского названия сороки

Птицы, которые стали священниками Гипотеза происхождения украинского названия Иванок К происхождению итальянского названия сороки Птицы, окрещенные именами святых Дохристианское происхождение французского названия птицы oiseau Saint-Martin К происхождению французского названия воробья Христианское и дохристианское происхождения названий попугая в романских языках К вопросу про христианский антропоморфизм в романской орнитонимии Происхождение названия птицы Jean-le-blanc во французском языке Место и причина возникновения украинского названия птицы МАРТЫН Метафора у Витрувия (в соавторстве с А.А.Пучковым) Метафора у Катона Античные источники метафоры в произведениях Ореховского Метафоры, связанные с понятием Государство у Платона Глагольное словообразование у Вергилия Фонетическое значение в классической латыни (на примере Катулла)

К происхождению итальянского названия сороки

МаХЛІН П.Я.

НАНУ Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні

 

ДО ПОХОДЖЕННЯ ІТАЛІЙСЬКОЇ НАЗВИ MULACCHIA АБО ЯК СОРОКА-ВОРОНА СТАЛА ЧЕРНИЦЕЮ

 

         1.0. На початку був смисл ... та смисл цей був Бог”, – так, можливо, треба було б перекласти перший рядок Євангелія від Іоанна (гл. 1, 1, 3). Грецьке слово λόγος має і таке значення [1: 1034].

Отже, смисл, значення панує над усім. Без нього не може бути слова і слово без значення втрачає сенс. Але слово може і виникати завдяки іншому, коли його значення ніби перелітає” на інший предмет. Ця міграція значень (вторинна номінація) можлива у різних напрямках та між найнесхожішими зграями” слів [2: 44].

1.1. Постановка проблеми та дослідження, де розвязується проблема. Один із напрямків таких міграцій – це перенесення значень від назв людей на назви птахів. Цього питання торкалися у спеціальних дослідженнях з орнітонімії: 1) на матеріалі німецької мови – Х.Суолахті (1909) [3: 32-33]; 2) слов’янських мов – Л.А.Булаховський (1948) [4: 213-214]; 3) латинської мови – Ж.Андре  (1967) [5: 12]; 4) польської мови – Й.Струтинський [6: 110]; 5) на матеріалі романських мов – П.Кабар та Б.Шове [7: 52, 110, 200, 233, 239, 249]. Вражає саме несподіваність деяких перенесень: на матеріалі індоєвропейських мов А.П.Непокупний окремо дослідив орнітоніми від назв священиків [8 ; 9]. Який, здавалося б звязок між тими та іншими? Чи можна це пояснити?

         1.2. Невирішені частини проблеми. В італійській мові XIV ст. назву mulacchia “ворона”, “сорока” виводять від monacchia „черниця” [10, 56]. Вперше орнітонім засвідчено у творі “Доповнення до Метаморфоз Овідія” (1333-1334) Арріго Сімінтенді: Muttosi in uccellaella ha neri i piedi, è mulacchia, è coperta di nere penneперетворившись на птаха, який має чорні лапи, - мулакк’я, вкрита чорними пір’ями [переклад наш. – П.М.]. Як зазначено у словнику: Слово флорентійського походження, від monacchia “чорниця” з паретимологічним наближенням до слова mula “дівчина” [там же]. Але чому сорока та ворона отримали такі дивні прізвиська, у словнику не пояснюють. Тобто не подається причина мотивації.

         1.2.1. Актуальність дослідження. Вторинна номінація – основний засіб творення лексики [11: 336], отже дослідження цього явища є однією з найактуальніших завдань сучасної лексикології. Знаходження певних семантичних моделей допоможе описати та, можливо, навіть прогнозувати лексичні процеси.

         1.2.2. Мета дослідження – це пошук мотивації перенесення назви служителя культу (черниця) на орнітонім (ворона).

         1.2.3. Предмет дослідження – італійська назва mulacchia “ворона”, як похідне слово від іт. monacchia “черниця”.

         1.2.4. Обєкт дослідження – явище вторинної номінації в утворенні орнітоніма від назви служителя культу.

         1.2.5. Матеріалом дослідження стали латиномовні середньовічні тексти, які, на думку автора, мають прояснити мотивацію вказаного перенесення назви.

         1.2.6. Наукова новизна дослідження полягає у застосуванні широкого кола історико-культурних текстів, на тлі яких мала виникнути засвідчена в італійській мові назва. 

         1.3. Цілі статті та виклад матеріалу. Отже, нашою метою є пошук мотивації назви. Спробуємо розібратись, як казали птахолови у Стародавньому Римі, ab ovo, тобто спочатку. В одному з псалмів Давида розповідається про те, як треба зосереджено молитись, удень та вночі, усамітнившись: 101.7.Similis factus sum pelicano solitudinis: factus sum sicut nycticorax in domicilio. 101.8. Vigilavi, et factus sum sicut passer solitarius in tecto. – Я став схожий на пелікана у пустелі, я став немов філін у домівці. Я не спав та став ніби горобець-одинак на даху (переклад наш. – П.М.)  (Migne 29: 303).

Це порівняння вживається понад сорок разів у творах християнських теологів: Амвросій Медіоланський (340-397 рр.) “Про плин століття” (Migne 14), Євагрій (345-399 рр.) “Роздуми” (Migne  20], Блажений Августин (354-430 рр.) „Пояснення до 88-го псалма” (Migne  37), Іоанн Кассіан (360-435 рр.) “Про мету пустельного життя” (Migne  49), Петро Хризолог (406-450 рр) “Про центуріона” (Migne  52), Арнобій Молодший (V ст.) “Коментарії до псалмів” (Migne  53), Паулін (354-451) “40-й лист” (Migne  61), Прімазій (V ст.) „Коментарій до Апокаліпсису Іоанна” (Migne  68), Папа Григорій Перший (540-604 рр.) “Виклад сьоми псалмів про покаяння” (Migne  79), Тайон Цезаравгустанський (VII ст.) “Думки” (Sententiae) (Migne  80), св. Мартин Перший (VII ст.) “Лист 15 до Теодора” (Migne  87), Гільдефонc із Толедо (VIII ст.) “Про шлях у пустелі, який проходять після Хрещення” (Migne  96), св. Юліан єпископ із Толедо (VIII ст.) “Коментарі до пророка” (Migne  96), Алкуїн (735-804) “Роз’яснення до псалмів” (Migne  100), Симфозій Амаларій (IX ст.) “Інституція каноніків” (Forma institutionis canonicorum et sanctiomonialium) (Migne  105), Рабан Мавр (776-854 рр.) “Про дитячі дари” (De oblatione puerorum) (Migne  107), Гінкмар із Реймса (806-882 рр.) “Життя святого Ремігія архієпископа Ремського” (Migne  125), Петро Даміан (1007-1072 рр.) “П’ятидесятий твір про інститут чернецтва” (Migne  145),  архієпископ Ансельм Кантуаренський (помер 1109 р.) “Книги листів” (Migne  159), Руперт Туїтенський (XI ст.) “Книги про Трійцю” (Migne  161), Блаженний Івон Карнотенський (XII ст.)  “Декрет про спокій та усамітнення ченців та чорниць” (Migne  161), Гонорій Августодунський (XII ст.)  “Пояснення до деяких псалмів” (Migne  172), Гуго Сен-Вікторський (XII ст.) “Моральний виклад до Абдія” (Migne  175), Гвіго п’ятий (XII ст.)  “Трактат до братів на горі Господа” (Migne  184),  Жільбер Порретанський (XII ст.) „Листи” (Migne  189), Герох Рейхерспергенський (Gerhohus Reicherspergensis – XII ст.) “Листи або діалоги до папи Інокентія Другого” (Migne  194), Петро Целленський (кін. XII ст.) “Промови” (Migne  202).

Часом у текстах навіть виникає метафора: “горобець – священик”, горобець – чернець”, горобець – християнський народ” [12: 84]. Процитуємо, наприклад, Папу Григорія Першого (540-604 рр.) у творі „Виклад сьоми псалмів про покаяння”: Per passerem quae cauta et querula avis est, et in domibus nidificat, recte homo intelligitur, qui in excelsis habitans, et solitudinem incolens, pro peccatis suis clamare non cessatзамість горобця, який є обережним та жалібним птахом, та будує гнізда на домах, мається на увазі людина, яка, мешкаючи на горі, насіляючи пустелю, не перестає молитися за свої гріхи (переклад наш. – П.М.)  (Migne 79:  608-609). Або, Петро Целленського (кін. XII ст.) з його книги Промови. Промова 21, на святкування св. Бенедикта”:Aegyptus sonat tenebras; has tenebras incoluit B. Benedictus in specu, in solitudine, in raritate hominum habitans, sicut passer solitarius in tecto, (Psal. CI, 7) Єгипет відомий своїм мороком, цей морок спостерігав блаженний Бенедикт у печері, у пустелі або мешкаючи серед невеликої кількості людей , немов горобець-одинак на даху (Псалом 101, 7) (переклад наш. – П.М.) (Migne 202: 703).

Таблиця 1. Метафоричні значення біблійного вислову “горобець-одинак у творах Батьків Церкви (цифрами зазначено кількість вживань) [12: 83]:

Сто-ліття н.е.

Циту-вання

Метафори

Давид

Христос

Релігійна людина

Чернець

Християн-ський народ

Церква

IV

 

1

 

 

1

 

 

V

4

 

2

2

 

 

1

VI

 

 

 

1

 

 

 

VII

1

 

1

2

 

 

 

VIII

 

 

1

1

 

 

 

IX

1

 

1

2

 

 

 

X

2

 

 

1

 

 

 

XI

1

 

2

2

 

 

 

XII

4

 

2

4

1

1

 

 

 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Цей маленький птах стає ніби символом релігійної людини, тому не дивно, що вже у 1247 р. (життєпис св. Франциска) зявляється нова назва птахів – черниці” (сер.-лат. monaclae):

Interea, dum, sicut dictum est, multi appositi sunt ad fratres, beatissimus pater Franciscus iter faciebat per vallem Spoletanam: Qui ad locum quemdam applicuit prope Mevanium, in quo diversis generis congregata erat avium maxima multitudo, columbarum videlicet, cornicularum et aliarum quae vulgo monaclae vocantur... Benedixit denique ipsis, & signo crucis facto, licentiam tribuit, ut ad alium locum transvolarent. Beatus autem Pater ibat cum sociis suis, per viam suam gaudens, & gratias agebat Deo, quem omnes creaturæ supplici confessione venerantur.Між тим, поки всі, як сказано, були зібрані, найблаженнєйший батько Франциск вирушив Сполетанською долиною до братів. Там, поблизу Менавія, зібралась велика кількість різного роду птахів, очевидно голубів, галок та інших, які в народі називаються черницями... Нарешті він їх благословив та, похрестивши, дав дозвіл перелетіти в інше місце. Блаженний батько пішов із супутниками радуючись, та дякував Господу, Якого всі створіння шанують у молитві (Acta: 699).

Які види птахів отримали назву черниці” – не було відомо коментаторам видання: quamdam avium speciem significare”– означає якийсь вид птахів (там же, 701). Можливо, що за час, який пролетів від написання життєпису покровителів птахів св. Франциска (1247 р.) до виникнення флорентійської назви ворони та сороки mulacchia (1334 р.), не збереглося вказівок, який саме різновид пернатих позначала лат. monacla.

Подивимося на ци три види птахів, які сіли поруч із св. Франциском у життєписі: columbae (“голуби), cornaculae (“ворони”) та monaclae (?). Італійську назву mulacchia повязують зі словом monacchiaчерниця (адже італ. monacchia утворена від засвідченого в життєписі лат. monacla!). Чому ж ця назва перенесена саме на ворону? Ворона в італійській мала й інше найменування: cornacchia [10, 56] (вона походить від іншої назви в життєписі – лат. cornacula).

Чи не могла виникнути нова назва ворони (mulacchia) саме тому, що у життєписі покровителя птахів св. Франциска латинську назву monacla сприйняли як назву ворони? Тобто, значення слова monacla запозичено з сусіднього у тексті слова cornaculaворона.

Схема 1. Поява значення ворона у слова monacla

 SHAPE  \* MERGEFORMAT

лат. cornaculaворона

іт. cornacchia ворона

лат. monacla ворона

іт. mulacchia ворона

         Якщо наше припущення правильне, тоді нова назва ворони та сороки приземлюєтьсяна міцний метафоричний ґрунт попередньої християнської традиції. Тобто, черниця, як найменування птаха, - це творче наслідування метафори з біблійного псалма. Тільки через непорозуміння тексту життєпису св. Франциска біблійний горобець збільшився до ворони. Саме це непорозуміння може вказувати на народний шлях утворення назви у Флоренції.

Чому така назва виникла саме тут? Можливо, тому, що перший заступник св. Франциска, який очолив у 1227 р. орден міноритів (францисканців) – юрист Джованні Паренті – сам був родом із Флоренції, і саме в цьому місті зявляються одні з перших осередків ордену  [13].

         2.1. Висновки. Подібні семантичні переходи у романських мовах зявляються і пізніше. Наприклад, у XIV ст. у французькій виникає найменування папуги parroquet від іт. parrocoсвященик” [14: 77] та згодом поширюється західнороманськими мовами: іт. parrochetto [15: 731], іспанська [16: 1117] та порт. periqito [17: 70]. Причина подібного найменування знаходиться, на нашу думку, ще у дохристиянські часи та повязана з особливою важливістю для античної релігії деяких птахів (докладно дивіться нашу статтю [18]).

         2.2. Подібним чином у світі птахів застосовують назви священиків і серед інших індоєвропейських мов, так що це навіть дає змогу А.П.Непокупному казати про семантичну модель: „семантичний перехід ‘священик’ → ‘птах’ не є чимось унікальним: він простежується у лексиці низки мов, у тому числі ... слов’янських..., балтійських... та германських мовах” [9: 110]. Учений вважає, що такий перехід міг бути закладений ще в античні часи, оскільки ще в Історії тварин Аристотеля фіксують назву маленького птаха-королька πρεσβυς: καλειται δε πρεσβυς και βασιλευς: διο και τον αετον αυτω φασι πολεμειν” - Називається або “старійшина”, або “цар”, бо обидва, як кажуть, з орлом воюють” (переклад наш. – П.М.) (Aristote:  90). Це слово мало перше значення старійшина, тобто представник світської влади. Але, на думку Е. Бенвеніста, в ранньому періоді давньогрецької мови не було розрізнення духовної та світської влади [19: 252-253]. На цій підставі А.П.Непокупний робить припущення про те, що семантичний перехід священик - птах міг бути закладений ще в античні часи [8: 71].

         2.3. Отже, італійська назва ворони та сороки від найменування служителя культу є продовженням християнської метафоричної традиції та стає у ряд типологічно подібних назв низки індоєвропейських мов. Тому нове амплуа цих птахів – порівняння з черницями – цілком закономірне явище. Підґрунтя подібної метафори знаходиться у релігіях, які передували християнству та формували його.

2.4. Перспективою подальших розвідок є дослідження інших випадків вторинної номінації в орнітонімах романських мов від назв служителів культу. Такі випадки, на нашу думку, є цікавими не тільки для мовознавства, але й для історії європейської культури. Цю культуру не можна уявити без найрізноманітнішого впливу християнства, яке, дійсно, є її джерелом та початком.

 

         ЛІТЕРАТУРА

1. Дворецкий И.Х. Древнегреческо-русский словарь. В 2-х тт. – М., 1958. – т.1. 2. Скляревская Г.Н. Языковая метафора в толковом словаре. Проблемы семантики (на материале русского языка). – М.: Ин-т русск. Языка АН СССР, 1988. 3. Suolachti H. Die deutsche Vögelnamen. Eine wotrgeschichtliche Untersuchung. – Strassburg: Verlag von Karl J.Teubner, 1909. 4. Булаховський Л.А. Славянские наименования птиц // Булаховський Л.А. Вибрані праці: У 5 т.– К.: Наук. думка, 1978. –  Т. 3. Славістика. Російська мова. – С. 189-248. 5. André J. Les noms d’oiseaux en Latin. – Paris: Librairie Klincksieck, 1967. 6. Strutyński J. Polskie nazwy ptaków krajowych. – Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk: PAN, 1972. 7. Cabard P., Chauvet B. L’Étymologie des noms d’oiseaux. Origine et sens des noms des oiseaux du Paléarctique occidental (noms scientifiques,  noms français et étrangers). – Paris: Eveil nature, 2003. 8. Непокупний А.П. Дохристиянські початки прусської та німецької назв королька в ельбінзькому словнику // Мовознавство. – 2005. – № 3-4. – С.  69-79. 9. Непокупний А.П. Прусское название христианского священика: prestors EV 707 // Colloquium Pruthenicum secundum. - Kraków: Universitas, 1998. – p. 109-119. 10. Battaglia S. Grande dizzionario della lingua italiana.  In 21 t. – Torino: Unione tipografica, 1961-2002. – T. 11, 1981 Лингвистический энциклопедический словарь (1990).  / Гл. ред. В.Н.Ярцева, – М.: Сов. энциклопедия. 12. Махлін П.Я. До походження франц. moineau ‘горобець (passer domesticus)’ // Мова та історія. –  К., 2006. - № 89. – С. 81-86. 13. Order of friars minor // Catholic enciclopedy, 2006. Електронний ресурс: http://www.newadvent.org/cathen/06281a.htm 14. Gorra E. La novella della dama e dei tre papagalli // Romania, - Paris, 1892. – T. 21. – P. 74-78. 15. Dizzionario etimologico italiano. Red.: Meldi D., Carassiti A.M. – Genova, 2003. 16. Real Academia Española (RAE), - Madrid, 1992. 17. Machado J.P. Diccionario Etimologico de Lingua Portuguesa. 3-a edicão. Volumes 1-5, - Lisboa: Horizonte, 1977.  – Vol. 4. 18. Махлін П.Я. Птахи, які керували світом (до походження деяких назв папуг у романських мовах) // Мова та історія. – К., 2006. - № 90. – С. 69-74. 19. Бенвенист Э. Словарь индоевропейских социальных терминов. Пер. с франц. – М.: Прогресс, 1995.

 

ІЛЮСТРАТИВНИЙ МАТЕРІАЛ

 

Acta Sanctorum Octobris, ex Latinis & Graecis, aliarumque gentium Monumentis, servata primigenia veterum Scriptorum phrasi, collecta, digesta. Tomus IV, quo dies octavus & nonus continentur. – Brussels, 1780.   

Aristote. Histoire des animaux. Liv. VIII-X / Texte établie et traduit par P. Louis. – Paris: Les belles letters, 1969.

Migne J.P. Patrologiae cursus. Pars Latina. Tomi 1-217, - Paris. 1844-1855.