К происхождению французского названия воробья

Птицы, которые стали священниками Гипотеза происхождения украинского названия Иванок К происхождению итальянского названия сороки Птицы, окрещенные именами святых Дохристианское происхождение французского названия птицы oiseau Saint-Martin К происхождению французского названия воробья Христианское и дохристианское происхождения названий попугая в романских языках К вопросу про христианский антропоморфизм в романской орнитонимии Происхождение названия птицы Jean-le-blanc во французском языке Место и причина возникновения украинского названия птицы МАРТЫН Метафора у Витрувия (в соавторстве с А.А.Пучковым) Метафора у Катона Античные источники метафоры в произведениях Ореховского Метафоры, связанные с понятием Государство у Платона Глагольное словообразование у Вергилия Фонетическое значение в классической латыни (на примере Катулла)

К происхождению французского названия воробья

П.Я.МАХЛІН

 

ДО ПОХОДЖЕННЯ ФРАНЦ. MOINEAU ‘ГОРОБЕЦЬ (PASSER DOMESTICUS)’


 

Орнітонім moineau - горобець виникає унаслідок глибинної середньовічної символіки горобця як уособлення релігійної людини і християнина. У статті розглядається історія даної метафори у творах Батьків Церкви. Уточнюється хронологія і значення словотвірного суфікса найдавнішої фіксації слова moineau у французькій мові.

Ключові слова: орнітонім, семантика, етимологія, антропоморфізм, християнська символіка.

 

         1.0. Слово μόναχος у грецькій мові IV століття н.е. позначало одинака, усамітнену людину, монаха. У старофранцузькій мові XII-XIII ст. спільнокореневе moinel стало назвою птаха горобця. Яким же чином горобець та усамітнена людина опинились поруч? Що стало причиною цієї метафори?

         1.1. Науковці по-різному відповідають на це запитання. Одні вважають, що колір оперення горобця та колір одягу монаха є підставою уподібнення[1]. Інші кажуть, що така назва (у старофранцузькій moinel, а у сучасній французькій moineau) – це звуконаслідування[2], і вона співпала з позначенням усамітненої людини. Треті взагалі уникають якихось пояснень відносно метафори[3].

         1.2. Французький лексикограф XIX ст. Еміль Літре звернув увагу на цікаве співпадіння цієї назви і рядочка з Біблії, в якому усамітнена в молитві людина порівнюється з горобцем[4]. Ця паралель чомусь не згадується сучасними етимологами. Можливо, саме зовнішній вигляд горобця виявився більш переконливим при зіставленні цього птаха, який живе у спільноті, із людиною, яка мешкає на самоті.

         1.3. Вперше назва moinel з’являється у байковому творі Ysopet Марії Французької. Цей твір – переробка англійського перекладу античних та східних байок. Про саму Марію Французьку майже нічого не відомо. Її твори (Ysopet, Lais та інші) були знайдені у кінці XIII – поч. XIV ст. Однак, мова текстів ніби відносить їх на півтора століття раніше[5]. Умовно вважається, що авторка жила у 2-й пол. XII ст. Тому її твори датуються 1160-1180 рр[6]. Байка, в якій зустрічається дана назва, розповідає про брехливу ластівку і безглуздих горобців, які повірили ластівці і через це потрапили у пастку: “Uns huns, ce dit, entasseit blé, Et larunde la esgardé; Cum li moinet dehors esteient, Qui au blé adeser noseient, LArundele les apelaLi moinel se sunt desturné… Li vileins dist ceste parole; Et li arunde, qui fu fole, As moissuns [moineax] l’ala tost cunter; Si les fist en la granche entrer. Li vivainz a ses engins fais, Les moinaus pris et à mort traiz.” Кажуть, що [якось] люди складали зерно, і побачила це ластівка; поза [сховищем] були горобці, які не наважувались це зерно клювати. Ластівка їх покликала… Горобці повернулись… (Так переказують селяни). Безглузда ластівка швидко розповіла горобцям про зерно та впустила їх до сховища. [Але] люди приготували пастки, схопили та вбили горобців (тут і далі переклад наш)[7]. Даний сюжет є обробкою відомого сюжету латиномовної байки Федра “Ластівка та птахи”[8]. У цій байці Марія Французька замість птахів (oisel) вводить нову назву (moinel) із значенням ‘горобець’.  

         1.4. У тексті байки назва горобця має наступні варіанти: moinet, moinel, moissuns, moinaus. Дослідники виділяють у цих назвах зменшувальний суфікс[9]. Тобто, імя птаха строго має перекладатись як маленький монах. Причини появи такого суфікса вчені, як правило, намагаються не пояснювати.

         Отже, походження французького орнітоніма – це сукупність запитань, відповіді на які здебільшого залишаються таємницею.

         2.1.  Ключ до розуміння цієї таємниці, можливо, справді знаходиться в іншому напрямку, ніж прийнято його шукати. З першого погляду рішення може бути й не очевидним. Уривок з Біблії, згадуваний Е.Літре, - це восьмий рядок 101-ого псалма Давіда. В ньому зображений стан зосередженої в молитві людини, що усамітнилась в оселі: “ vigilavi et factus sum sicut passer solitarius in tecto” - я не спав та був немов горобець-одинак на даху[10]. Написаний у X ст. до н.е., псалом часто цитувався та коментувався теологами нової християнської ери. Ми знаходимо цей уривок понад 40 разів у творах Отців Церкви (тобто з V до XII ст)[11]. Отже, представимо з чим порівнювали горобця, коментуючи цитату (в дужках – кількість порівнянь):

 

століття

Давід

Христос

Релігійна людина

Монах

Християн-ський народ

Церква

IV

1

 

 

1

 

 

V

 

2

2

 

 

1

VI

 

 

1

 

 

 

VII

 

1

2

 

 

 

VIII

 

1

1

 

 

 

IX

 

1

2

 

 

 

X

 

 

1

 

 

 

XI

 

2

2

 

 

 

XII

 

2

4

1

1

 

        

Теологи, як правило, зосереджуються на метафорі “горобець – релігійна людина”. Процитуємо, наприклад, Папу Григорія Першого (540-604 рр.): замість горобця, який є обережним і жалібним птахом, та робить гнізда на будинках, мається на увазі людина, яка, мешкаючи на горі, насіляючи пустелю, не перестає молитись за свої гріхи”[12].

         Таким чином, у Середньовіччі горобець порівнювався із священиком не за кольором оперення. Це порівняння ґрунтувалося на давній біблійній традиції.

         2.2. У сер. XIII ст., вперше у середньовічній латині, ми знаходимо назву птахів monaclae, яка перекладається як монашки: Qui ad locum quemdam applicuit prope Mevanium, in quo diversis generis congregata erat avium maxima multitudo, columbarum videlicet, cornicularum et aliarum quae vulgo monaclae vocantur.” – Там, поблизу Менавія, зібралась велика кількість різного роду птахів, очевидно голубів, галок та інших, які в народі називаються монашками[13]. Не відомо точно, якого птаха позначала ця назва[14]. Однак, виходячи з вищенаведеного, вона, ймовірно, має відношення саме до горобців. Текст, в якому зустрічається назва птахів monaclae – це життєпис св. Франциска, покровителя птахів у християнстві. Причому це один з найголовніших сюжетів, де святий спілкується з птахами. Він називає їх навіть fratres брати, тобто, священики.

         Святий Франциск – одна з найважливіших постатей у середньовічному християнстві. Саме з нього починається мандрівне монашество. Монахи-францисканці відмовились від майна, грошей, багатства і наслідували первинне християнство[15]. Святий Франциск та його послідовники вважали себе негідними усіх інших монахів, ставили себе нижче за інших і називались fratres minores ‘менші брати’[16].

         Тому, цілком можливо, що суфікс -(u)l- у назві monac-(u)l-ae в життєписі св. Франциска – не просто позначка зменшення[17], а найменування молодших братів – францисканців.

         2.3. Спробуємо тепер поставити старофранцузьку назву горобця у середньовічний латинський контекст. Які висновки можна отримати з цього припущення?

         2.3.1. По-перше, стає зрозумілою причина порівняння горобця з монахом. Це – наслідок давньої символіки, яка сягає ще монотеїстичних витоків християнства й у Середньовіччі зацікавлює багатьох[18] християнських теологів.

         2.3.2. По-друге, якщо врахувати, що точне датування творів Марії Французької - річ непевна, тоді можна віднести час її створення ближче до виникнення латинської назви птахів у життєписі св. Франциска (1247 р.) Або, навіть, відкласти дату написання ще пізніше. Непрямим підтвердженням більш пізньої фіксації може бути словник середньовічної латини Дю Канжа. У ньому спільнокореневе слово moinus з тим самим значенням горобець засвідчено у 1348 р[19].

         2.3.3. Третій висновок – з’являється можливість пояснити значення словотвірного суфікса у французькій (moin-el) і латинській (monac-l-ae) назвах. Суфікс в них, можливо, міг позначати не маленького птаха, а маленького монаха, тобто монаха-францисканця,  якщо припустити, що французька назва виникала пізніше та під впливом латинської.

         3. Отже, непевність відомостей про назву горобця у французькій мові, на нашу думку, виникає через недооцінку метафоричного вживання назви горобець (лат. passer) у Середньовіччі та умовність датування творів Марії Французької.

Тому ми вважаємо, що історія французької назви цього птаха започатковується метафорою праотця Давіда (X ст. до н.е.), запозичується у коментарях Отців Церкви (V-XII ст.), засвідчується у латиномовному життєписі св. Франциска (1247 р.) і завершується у творі Марії Французької (умовно XIII століття).


 



[1] Dauzat A. Dictionnaire Étymologique de la Langue Française. – Paris, 1938. – P. 481.; Gamilscheg E. Etymologisches Wörterbuch der Französichen Sprache. – Heidelberg, 1969. – P. 627.

[2] P. Cabard, B. Chauvet. L’Étymologie des noms d’oiseaux. Origine et sens des noms des ioseaux du Paléarctique occidental (noms scientifiques,  noms français et étrangers). – Paris, 2003. – P. 351.

[3] Guiraud P. Dictionnaire des etymologies obscures. – Paris, 1982. – P. 409.

[4] Littré E. Dictionnaire de la langue française. 4 volumes, - Paris. 1878-1889. – V.3. – P. 591.

[5] Enciclopedia Britannica. -  London, 1911. – Vol. 17 – P. 713.

[6] Lemaître H. Dictionnaire Bordas de Littérature Française et Francophone. – P., 1987 – P. 486-487.

[7] Littré E. Opus citatum. – P. 591.

[8] Федр, Бабрий. Басни. Пер. М.Л. Гаспаров  - М., 1962. – С. 73.

[9] Littré E. Opus citatum. – V.3. – P. 590-591; Clédat L. Dictionnaire Étymologique de la Langue Française. – Paris, 1913. – P. 382; Dauzat A. Opus citatum. – P. 481.

[10] Migne J.-P. Patrologiae cursus. Serues Latina. Tomi 1 – 217, - Paris, 1844-1855. – T. 29 – P. 303с

[11] За матеріалами сайту, на якому розташоване повне зібрання Патрології аббата Міня: http://pld.chadwyck.co.uk

[12] Migne J.-P. Opus citatum, - T. 79. – P. 608d-609d

[13] (Acta Sanctorum Octobris, ex Latinis & Graecis, aliarumque gentium Monumentis, servata primigenia veterum Scriptorum phrasi, collecta, digesta. Tomus IV, quo dies octavus & nonus continentur. – Brussels, 1780. –  P. 699e.

[14] quamdam avium speciem significareпозначає якогось  птаха, пише коментатор (Acta Sanctorum. Opus citatum. - 701a)

[15] Лозинський Г.С. История папства. – М., 1986.  – С. 134.

[16] Карсавин Л.П. Монашество в средние века. – М., 1992. – С. 124.

[17] Бурсье Э. Основы романского языкознания. – М., 1952. – С. 58.

[18] Амвросій Медіоланський (340-397 рр.), Євагрій (345-399 рр.), Іоан Кассіан (360-435 рр.), Прімазій (V ст.), Арнобій молодший (V ст.),  Петро Хризолог (406-450 рр), Гільдефонc із Толедо (VIII ст.), Гінкмар із Ремса (806-882 рр.), Петро Даміан (1007-1072 рр.), аббат Руперт Туїтенський (XI ст.), Гонорій Августодунський (XII ст.), Пріор Картузії Гвіго п’ятий (XII ст.), Папа Григорій Перший (540-604 рр.), єпископ Тайон Цезаравгустанський (VII ст.), Святий Мартин Перший (VII ст.), святий Юліан єпископ із Толедо (VIII ст.), Симфозій Амаларій (IX ст.), Рабан Мавр (776-854 рр.), архієпископ Ансельм Кантуаренський (помер у 1109 р.), Блаженний Івон Карнотенський (XII ст.),  Хуго de S. Victore (XII ст.), Герох Рейхерспергенський (Gerhohus ReicherspergensisXII ст.), Петро Целленський (кін. XII ст.), Гізлеберт Порретанський (XII ст.) та пять анонімних авторів.

[19] Du Cange. Glossarium ad scriptores mediae et infimae latinitatis. 8 vol.  Frankfurt, 1938. – Vol. 6. – P. 440.