Христианское и дохристианское происхождения названий попугая в романских языках

Птицы, которые стали священниками Гипотеза происхождения украинского названия Иванок К происхождению итальянского названия сороки Птицы, окрещенные именами святых Дохристианское происхождение французского названия птицы oiseau Saint-Martin К происхождению французского названия воробья Христианское и дохристианское происхождения названий попугая в романских языках К вопросу про христианский антропоморфизм в романской орнитонимии Происхождение названия птицы Jean-le-blanc во французском языке Место и причина возникновения украинского названия птицы МАРТЫН Метафора у Витрувия (в соавторстве с А.А.Пучковым) Метафора у Катона Античные источники метафоры в произведениях Ореховского Метафоры, связанные с понятием Государство у Платона Глагольное словообразование у Вергилия Фонетическое значение в классической латыни (на примере Катулла)

Христианское и дохристианское происхождения названий попугая в романских языках

МАХЛІН П.Я.

 

ХРИСТИЯНСЬКЕ ТА ДОХРИСТИЯНСЬКЕ ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИ ПАПУГИ (parroquet, perrochetto, periquito) У РОМАНСЬКИХ МОВАХ

(в італійській, іспанській, французькій та португальській)

 

         У статті уточнюється етимологія спільнокореневих назв папуги у романських мовах. Автор пропонує розглядати походження цих назв, як результат цілої низки подібних найменувань птахів від слова “монах” та наслідок переосмислення дохристиянської символіки птахів язичницьків культів.

         Ключові слова: етимологія, семантика, антропоморфізм.

         In the article the etymology of relative names of parrot was determined. The author proposed to understand the origin of these names as the result of the series of such ornithonymes from the word ‘monk’ and as the consequence of the changing of pre-Christian symbolism of pagan cults.

         Key-words: etymology, semantics, anthropomorphism.

1.    Існуючі погляди

Розглянемо всю існуючі етимологічні відомості що до італійської назви parrochetto, французької perroquet, іспанської та португальської periquito у значенні ‘папуга’.

1.1.        Італійська мова

1.1.1. Етимологічні словники

1.1.1.0. Словники Фернандо Палацці[1] та Анжеліко Праті[2] не дають відомостей про це слово.

1.1.1.1. Найновіший етимологічний словник італійської мови дає дуже коротке визначення: “від французького perroquet[3].

1.1.2. Тлумачні словники

1.1.2.1. Багатотомний словник італійської мови Баттальї зауважує, що етимологія непевна: “від французького слова paroquet (1380), непевної етимології. Можливо, від perrot < Pierre. Жартівливе ім’я, дане птаху (порівняйте з іспанським periquito < Pedro). Або від лат. parra, чи зменшувальне жартівливе від parroco [‘священик’] (з натяком на балакучість). Зустрічається у таких авторів: 1) Buonarotti il Giovane. La Fiera, - Firenze, 1618. – P. 304: “Il pappagallo, il parrochetto anchei parole apprende, benché ‘n trastullo altrui” – papagallo, parrochettoприймає обидва імені, одне переноситься на інше. 2) Giovanni Pietro Olina. L’uccelleria. – Roma, 1622. – P. 24: “perrochetto, questo è anche’ esso papagallo” – perrochetto – це той птах, що й papagallo[4].

1.1.2.2. Тлумачний словник Сабатіні-Колетті, підтверджує дані словника Баттальї та наводить чотири варіанти слова: parrochetto, parochetto, perrochetto та perochetto. Від фр. perroquet[5].

Отже, точно визначеним є тільки те, що слово запозичене з французької мови, причини перенесення: 1) від імені Петро; 2) від латинського слова parra; 3) від слова parroco ‘священик’ із зменшувальним суфіксом.

1.2. Французька мова

1.2.1. Етимологічні словники

1.2.1.1. Анрі Стапперс наводить декілька етимологій цього слова: “Непевна етимологія. Приймаючи до уваги форму ісп. perico, вихідну для periquito, пояснюють perroquet як ‘маленький П’ер’ або pierrot (порівняйте margot та інші). Ця етимологія збігається з англійським словом parrot та фр. Pérot. Але Sheler розглядає perroquet як зменшувальне від perruche ‘попугайчик’ та це останнє як варіант від perruque ‘перука’.  Папуга, отже, тоді сприймалася б як птах з зачискою, хоча чуб не є виразною ознакою папуги. Але народні назви тварин не базуються на читких наукових дефініціях. Для значення слова можна припустити, каже Littré, що ідея капюшону, перуки могла бути підставою назви”[6].

1.2.1.2. Еміль Доза стверджує: “форма paroquet, XIV ст. у творі Th. de Saluces. Запозичено від італійського parrochetto, жартівливе зменшення від parroco священик та зараз менш уживане ніж papagallo. У французькій витісніло papegai  у прямому значенні”[7].

1.2.1.3. Ернст Гамільшег: “14 ст., у вигляді paroquet, зі змною суфікса зараз західнофранцузьке perrot ‘папуга’, звідки запозичено до англійської як parrot. Звідти народна назва із певною зміною суфікса с 17 ст. – perruche маленька папуга. Народна назва perrounet папуга. Perrot – похідне від Pierre за зразком margot, jacques і т.д. Diez, 237, REW 6449, де безпосереднім джерелом французького слова, ісп. та порт. Periquito розглядалося б італ. Parrochetto ‘папуга’це навряд чи зменшувальна форма від parroco ‘священик’ від лат. parochus ‘господар, приймаючий гостей’, але й не запозичення у французьку perroquet, яке народною етимологією наближене до parroco[8].

1.2.2. Тлумачні словники

1.2.2.1. Тлумачний словник Еміля Літре: “ Валлонське paroket, ісп. periquito, італ. Parruchetto та perrochetto. Згідно з Ménage-ем  це власне ім’я, яке стало назвою тварини як і в інших словах, воно позначає ‘маленький горобець’ (pierrot), це підтверджується англійським parrot та іспанським periquito. Згідно з Діцем, італійське слово позначає маленького священика, від parroco священик. Згідно з Sheler, воно походить від parruca перука. Дійсно, італійці кажуть parruchetto, що означає строкатого птаха. Потрібно занотувати, що італійці кажуть також perrochetto. З усіх цих припущень, здається, що у етимології слова perroquet прийняли участь Perot, горобець та перука. Звідки ж виходить саме слово perroquet? Як італійці кажуть papafico, власне капюшон та лангедокською perrouquet, можна припустити це”[9]. 

1.2.2.2. Словник Адольфа Хатцфельда та Арсена Дорместера: “запозичене від італійського parrochetto, зменшувальне від parroco ‘священик’, яке в шутку було дано цьому птаху, XIV ст. У творі Тома Де Салюз (Thomas de Saluses) із посиланням на журнал Romania, 1892, P. 74: “Et los dist la dame: paroquet, paroquet, vecz cy la bone viande que je vous apporte” – там їм каже пані: папуга, папуга, ось добре м’ясо, яке я вам принесла”[10].

1.2.2.3. Великий словник французької мови Поля Робера: “1395, paroquet – зменшувальне від Perrot < Pierre. Іт. слова parroco, parrochetto – пізніші у французькій мові”[11].

1.3. Іспанська мова

1.3.1. Етимологічні дані

Словник Коромінаса дає інформацію щодо походження вихідного слова до periquitoperico. Однак, за його ж даними, першою засвідчена форма periquito: “рід папуги. Від власного імені, зменшувальне від Pero замість Pedro. Periquito зафіксоване у 1565 р., perico у 1670, у Ферера де Вальдесебро”[12].

1.3.2. Тлумачні словники

Словник іспанської королівської Академії: “periquito – від назви perico, що утворилось від Pero, Pedro[13]. У виданні XVIII століття словника уточнюється твір іспанського автора: pericoрізновид папуги, лат. Psittacus parvus vel minor. Засвідчено у 1696 р. у трактаті про птахів Андреса де Вальдесебро (Fr. Andres de Valdecebro. Governo General, Moral y Politico hallado en las Aves mas generosas, y nobles, sacado de sus naturales propriedades, y virtudes)”[14].

1.4. Португальська мова

За даними етимологічного слованика Мачадо: “periquito – запозичене з кастільської [іспанскьої], зменшувальне від Pedro або Pero, зафіксоване у XVII столітті”[15].

Розглянемо ці етимології:

         1.3.1. Від латинського parra

         Це латинське слово позначало якогось птаха, голос якого передвіщав небезпеку. Згідно з Жаком Андре ця назва дійсно з точки зору форми поріднена з грецьким psar горобець. Однак,  у латині це слово позначало козодоя (Caprimulgus europeus), синицю (Parus) або сову-сіпуху[16]. Алоїз Вальде додає що зеленого дятла (Picus viridis), як можливого носія цієї назви[17].   Отже, ця назва не відносилась до папуги. В італійській мові слово parra вживається як назва екваторіального птаха та фіксується у XIX столітті[18].

         1.3.2. Від слова капюшон

         Вважаємо це припущення Літре, яке побудовано тільки на лангедокській назві недостаньо обгурнтованим.

         1.3.3. Від слова perruche маленька папуга

         Це слово засвідчено у XVII столітті, тому ніяк не може бути вихідним для слова perroquet, зафіксованим у XIV.

         1.3.4. Від слова perruque перука

         Згідно з Полем Гіро це слово виникло у французькій мові з італійської у XV столітті, perroquet засвідчено раніше.

         1.3.5. Зменшувальне від імені Петро

         Треба зауважити, що назви від розповсюджених імен як ономатопроетичні фіксуються набагато пізніше у французькій мові. Наприклад, слово Jaques, Jaco(t) у значенні папуга: “Jaco – 1779, Buffon; Jacot – 1812. Народне зменшення від jacques або звуконаслідувальне за криком птаха; Jacques – 1883, регіональне на позначення енергійних та трохи дурних птахів: geai, corbeau, hibou, chouette[19]. Pierot горобець – у XVIII ст[20]. Richard сойка у XVIII ст[21]. Simon (XVIII ст.): “Маленький птах з роду figuiers. Названий так на острові Бурбон[22]. Thérèse (XVIII ст.): “Мексиканський птах”[23]. Margot – від англійського Magpie, яке, у свою чергу, засвідчено у XVII столітті[24]. Таким чином, якщо припустити, що ця назва папуги дана від власного імені, тоді це буде перший випадок у історії французьких (та не тільки французьких) орнітонімів. Причому на три-чотири століття раніше, ніж усі інші подібні назви.

         Етимологія в іспанській мові є незадовільною з двох причин. По-перше, в утворенні слова perico, як зменшувального до Pedro, пропонуєтья посередник Pero. По-друге, форма periquito засвідчена раніше за perico. Тому, можливо, вихідною має бути саме periquito. Тоді перехід Pedro > Pero > periquito зовсім не зрозумілий через відсутність подібних суфіксів.

         Єдиним винятком з усіх подібних ономатопоетичних назв у французькій мові  може бути слово Geai Garrulus glandarius, яке знаходять у XII столітті: “Ономатопоетичне або під впливом особового імені Gaius (лат.). Горобцеподібний птах, зростом з голуба, голова за чубчиком, пестре оперення. Назва geaiXVII, у формі jai – 1275, gai – 1170”[25]. Але це той виняток, який підтверджує правило. Слово gaia – пізньолатинське та зустрічається у V ст. н.е. у Целія Ауреліана: a similitudine avis quam Greci cissam, Latini gaiam vocantза подібністю птах, якого греки звуть кісса, римляне гайя”[26]

         Таким чином, ми вважаємо, що єдине задовільне джерело – це походження назви від італійського слова parroco священик. Недоведеним, на нашу думку, залишається те, чому це відбулось. Усі пояснення зводяться до таких: 1) зменшувальна назва (Діц, Літре); 2) жартівлива назва (Хатцфельд, Доза); 3) жартівлива, як натяк на балакучість (Батталья).

         Спробуємо надати власне пояснення виникненню даною назви та реконструювати шлях її утворення.

         2. Християнські антропоморфізми в орнітонімах XIII-XIV століть

         2.0. Ми вважаємо, що дана назва знаходиться у ряду орнітонімів від священників.

         2.1. Засвідчені орнітоніми

2.1.1. Перша чітка фіксація такої назви – латинський текст життєпису Святого Франциска, 1247 р. Написаний він учнем Святого – Томмазо да Челано. В уривку, присвяченому проповіді Святого птахам є назва aves monaclae – птахи-монашки: Qui ad locum quemdam applicuit prope Mevanium, in quo diversis generis congregata erat avium maxima multitudo, columbarum videlicet, cornicularum et aliarum quae vulgo monaclae vocantur.” – Там, поблизу Менавія, зібралась велика кількість різного роду птахів, очевидно голубів, галок та птахів, які в народі називаються монашки [27].

         2.1.2. У французькій мові в кінці XIII ст. знаходять текст байок Ysopet Марії Французької, в якому зустрічається назва moineau монашек, звідки в сучасній мові назва горобця: Uns huns, ce dit, entasseit blé, Et larunde la esgardé; Cum li moinet dehors esteient, Qui au blé adeser noseient, LArundele les apelaLi moinel se sunt desturné… Li vileins dist ceste parole; Et li arunde, qui fu fole, As moissuns [moineax] l’ala tost cunter; Si les fist en la granche entrer. Li vivainz a ses engins fais, Les moinaus pris et à mort traiz. Кажуть, люди складали зерно, Та ластівка це побачила; Горобці залишалтсь назовні, не наважуючись схопити зерно, Ластівка їх покликала… Горобці розгорнулись… Так переказують селяни; Та ластівка, яка була безглуздою, швидко розповіла горобцям про зерно; Та впустила їх до сховища. Люди приготували пастки, горобців схопили та вбили[28].

         2.1.3. У італійській мові у XIV столітті фіксують назву птаха галки mulacchia (інша назва – mulaccia). За словником Баттал’ї ця назва вважається регіональною, флорентийською, походить від слова monacchia монашка  “з паретимологічним наближенням до слова mula дівчина. Засвідчена у 1333-1334 рр. у творі Арріго Сімінтенді “Доповнення  до Метаморфоз Овідія” (Simintendi Arrigo. Supplemento de le metamorfosi dOvidio): “uccellaella ha neri i piedi, mulacchia è coperta de nere penne” – птах має чорні ноги, [називається] мулакк’я та вкритий чорним пір’ям[29]. Це слово (monacchia), як бачимо, за своєю формою точно співпадає з латинською назвою monacla (див. вище).

         Таким чином, можна стверджувати, що засвідчене у XIV столітті у французькій мові слово paroquet знаходиться в ряду християнських антропоморфізмів у назвах птахів. Тому виникнення цієї назви, на нашу думку, не є наслідком випадкового порівняння за зовнішнім виглядом чи особливістю поведінки, а це слово – закономірний результат певної традиції називати маленьких птахів іменами священиків.

         2.2. Орден “молодших братів” та похідні орнітоніми

Традиція ця базувалася, як ми вважаємо, на величезному авторитеті у XIII столітті ордена францисканців. Святий Франциск вів справжнє апостольське життя, тобто відмовився від майна, грошей та монастирів. Його діяльність була спрямована на єретиків (катари та вальденси). Франциск та його учні намагались власним прикладом повернути усіх до каяття. “З 20-х років XIII століття орден проникає з Італії до Німеччини, Франції та Іспанії. В його уставі зазначалась відсутність земельних багатств”[30].

         Францисканці називали себе “братами меншими”[31] (Fratres minores), або мінорити. Вони самі мандрували по містах та здобували собі пропитання. Можна сказати, що з цього ордена починається історія манжрівного монашества у Західній Європі.

Латинське слово frater – брат у християнську добу набуло нового значення “брат у Христі”. Традиція була зпочаткована Євангелієм: Unus est enim Magister vester, omnes autem vos fratres estis. Et patrem nolite vocare vobis super terram: unus est enim Pater vester, qui in coelis est. Nec vocemini magistri: quia Magister vester unus est Christus. [Mattheum, CCXXXI, 5.]” -  Бо єдиний у вас Вчитель, ви ж усі є брати. Та батькою нікого не називайте на землі: бо єдиний ваш Батько той, хто на небі. Та не називайте себе вителями: оскліьки у вас єдиний Вчитель – Христос. [Євангеліє від Матфея, гл. 231, 5)][32] Отже, у середньовічних текстах frater набувало значення релігійна людина, християнин.

Тому дуже цікавим, на нашу думку, є вживання цього терміну у мові францисканців по відношенню до тварин (переважно  птахів): “frate – апеллятив щодо тварин, які розглядаються як створіння Господа, рівні з людиною (особливо у мові францисканців). Томмазо Кампанелла у творі Stilo, 1568: “Tu, buon Francesco, i peschi anche e gli uccellu frati apelliти, добрий Франциск, називаеш frati (=братами, християнами) риб та птахів[33]. Це звертання іде від самого Святого Франциска, який казав птахам у проповідях до них “мої маленьки сестри”[34] (sorores meae[35]).

Ми вважаємо, що назва “маленькі брати”, “молодші” (мінорити), яка відносилась до францисканців могла бути перенесена на птахів, покровителем яких був Святий Франциск. Саме тому, на нашу думку, у всіх цих назвах - monacla, moineau, mulacchia, paroquet – можна формально виділити суфікси зменшення. Monachus > monac-(hu)lus; moine > moin-eau; monaca > monacch-ia > mulacchia; parocco > paroqu-et. У даному випадку, ми вважаємо, що ці суфікси не є зменшувальними, а позначають міноритів – “молодших” або “маленьких” монахів – францисканців.

2.3. Перша фіксація назви paroquet у французькій мові

2.3.1. Історія про даму та трьох папуг

Ця назва засвідчена у франкомовному романі пємонтського маркіза Томмазо ді Салюццо. Роман, під назвою Le Chevalier errant” – Блукаиючий рицар - був написаний приблизно у 1395-1396 роках. У творі розповідається про даму, яка запрошує на ніч головного героя у той час, як її чоловік не був дома. Дама звертається до трьох папуг, які мешкають у замку та знають усе, чи знають вони майбутнє. Перший папуга довго розповідає їй про те, як вона пагано поводиться по відношенню до свого чоловіка. Його вбивають за балакучість. Другий одразу каже правду та відкрито засуджує даму. Його також вбивають. Третій – найстаріщий – каже, що мудрість у тому, щоб не казати зайвого. Його залишають живим[36].

2.3.2. Значення назви paroquet

Всіх трьох тварин називають то папугами (papegaulz), то paroquet. Поль Майер, редактор журналу, де був надрукований даний уривок, пояснює слово paroquet, як “власну назву”[37]. Дійсно, у даному тексті слово papegaut (папуга) зустрічається вісім разів, причому ці назви застосовуються не для звертання до птахів. Слово paroquet зустрічається шість разів, п’ять з яких – це звертання дами до тварин та тільки один раз слово вживається окремо, але одразу супроводжується назвою papegaut: “il sçot que son viel paroquet, cest son papegaut, nest mie mort[38]” – він дізнався, що його старий paroquet, тобто папуга, не був вбитий.

2.3.3. Релігійний підтекст

Дуже вжаливим, на нашу думку, є ще один епітет, яким наділяють один одного папуги – це слово frère брат. Як ми показали вище, це слово мало цілком конкретне значення у середньовіччі та позначало “брата во Христі”. До цього треба також додати й звератння монахів-францисканців до птахів як до братів. Далі, сам конетекст повчання аморальної дами може нагадувати дії монахів. Тобто у даному випадку маєил певну алегорію – замість папуг мали б бути власне священники (parroco – священник італійською, - щодо італійської назви у франкомовному контексті, то відповідь на це дуже проста: автор мешканець П’ємонту, півночі Італії, де існував франко-італійській білінгвізм).

2.3.4. Причини перенесення назви священик на папуг

Однак, виникає запитання, чому саме птахи ототожнюються із священиками? На це дає відповідь Е. Горра, який вважає, що даний уривок – є переосмисленням сюжету із латиномовної збірки Gesta Romanorum (Діяння римлян, кін. XIII – поч. XIV ст). У даному творі зустрічаєтьcя подібний сюжет. Відмінність тільки в тому, що у Діяннях служниця, яка знає мову птахів, звертається до трьох півнів, щоб дізнатись про майбутнє. Е.Горра вважає, що Томмазо ді Салюцца замінив півнів на папуг, як, бо “per proprio solazzoera duso di tenervi dei papagalli[39]для розваг… більш звичним було тримати папуг. Крім того, папуги, що розмовляють виглядають більш природньо, ніж півні. З іншого боку, сюжет про півнів, які розповідають про майбутнє – повертає знову до язичницьких уявлень про птахів, як посередників з небом. А саме, до птахів для ауспіцій, до яких належать і півні (gallina)[40].

2.4. Шлях утворення назви папуги від слова священик у романських мовах

2.4.1. На початку XIII ст. поява нового ордену – францисканці, назва яких була “маленькі брати”, “менші брати”, “мінорити”.

2.4.2. Середина XIII ст. – поява нахви птаха monacla монашка, можливо, у значенні горобець у латиномовному тексті життєпису Святого Франциска.

2.4.3. Виникнення у старофранцузькій мові XIII ст. нового позначення горобця moineau монашек.

2.4.4. Сюжет про трьох півнів у латиномовних Діяннях римлян (Gesta Romanorum).

2.4.4. У першій половині XIV століття – поява нової назви галки у італійській мові mulacchia монашка.

2.4.5. Запозичення у французьку мову XIV ст. з італійської назви parrochetto маленький священник, (францисканець?). Перенесення на це запозичене слово значення папуга, внаслідок порівняння із священиками, можливо, саме ордену францисканців та переосмисленню сюжета про трьох півнів, які розповідають майбутнє.

2.4.6. Запозичення слова perroquet папуга з французької мови до іспанської у XVI ст. у вигляді periquito.

2.4.7. Зворотнє запозичення з французької до італійської назви perroquet у вигляді perrochetto та значенні папуга на початку XVII століття.

2.4.8. У кінці XVII століття ця назва з іспанської потрапляє й до португальської мови.

3. Дві паралельні назви священників, перенесені на птахів

З іншого боку, джерело італійського слова parocchio - це parochus, засвідчене у латинській мові в працях святого Ієроніма (кін. IVпоч. V ст. н.е). Значення слова – священик церковного приходу (parochia)[41]. 

Це слово було перенесене у французьку мову з італійської у 1395 році на позначення птаха. Важливою паралеллю вважаємо засвідчену у пруській мові у 1400 році назву птаха prestors. Як доводить А.П.Непокупний, це слово має походження від середньовічного терміна presbyter священик, яке є похідним від грецького presbys старійшина, жрець. Дане слово вживалось як термін на позначення птаха ще за часів Аристотеля (IV ст. до н.е.)[42].

Виходячи з паралельної назви птаха у пруській мові, одночасної до появи подібної назви у французькій, можна зробити висновок, що таке перенесення назви священика на птаха не є випадковим. Воно знаходиться у певному ряду перенесень назви жреця на птаха, які сягають ще дохристиянської давнини. Що підтверджує зв’язок сюжету про даму та трьох папуг (Thommaso di Saluzzo) з сюжетом про трьох півнів (Gesta Romanorum), який, у свою чергу, пов’язаний з дохристиянською символікою птахів, призначених для ауспіцій. 

Зведемо отримані дані у таблицю:

століття

Язичництво

Християнство

Християнські терміни

Назви птахів

IV до н.е.

(Аристотель) presbys жрець, птах-корольок

 

 

XIII н.е.

 

 

XIV 

 

 

 

 

 

 

XVI

 

XVII

 

 

 

Півень – птах для ауспіцій

 

 

monachus монах

 

 

 

parochus священик

 

presbyter священик

(1247 р) лат. monacla горобець

ст.-фр. moinel горобець

сюжет про півнів, які знають майбутнє (Gesta Romanorum)

(1334 р) іт. mulacchia галка

(1395-96 р) фр. parroquet папуга

(1400 р) пруська prestors корольок

(1565 р) ісп. periquito папуга

(1618 р) іт. perrochetto

порт. periquito папуга

 

4. Висновок

         Отже, вважаємо, що етимологія французької назви perroquet; італійської perrochetto; іспанської periquito, perico; португальської periquito у значенні папуга – приклад християнського антропоморфізму, який виник як наслідок порівняння даного птаха з “маленькими монахами” – францисканцями. Причому, це порівняння має давню дохристиянську традицію, яка ототожнює жреця-священика з птахом.

 



[1] Palazzi F. Novissimo dizionario della lingua italiana. Etimologico, fraseologico, grammaticale, ideologico, nomenclatore e dei sinonimi. 7 rist., - Milano, 1946.

[2] Prati A. Vocabulario etimologico italiano. – Milano, 1970.

[3] Dizzionario etimologico italiano. Red.: Meldi D., Carassiti A.M. – Genova, 2003. – P. 731.

[4] Battaglia S. Grande dizzionario della lingua italiana. Tomi I-XIV. – Torino, 1961-1988. – T. 12. – P. 640

[5] Sabatini – Coletti. Dizionario di italiano. - Giunti, 1997. – P. 520.

[6] Stappers H. Dictionnaire synoptique d’étymologie française. – Paris, 1913. – P. 799.

[7] Dauzat A. Dictionnaire Étymologique de la Langue Française. – Paris, 1938. – P. 550.

[8] Gamilscheg E. Etymologisches Wörterbuch der Französichen Sprache. – Heidelberg, 1969. – P. 696.

[9] Littré E. Dictionnaire de la langue française. 4 volumes, - Paris. 1878-1889. – V.3. – P. 1073.

[10] Hatzfeld A., Darmester A. Dictionnaire général de la Langue Française. 2 volumes. – Paris, 1890-1900. – V.2. – P. 1719.

[11] Robert P. Le Grand Robert de la langue française. Dictionnaire alphabetique et analogique de la langue française. Tt. 1-9. – Paris, 1985. – Tome 7. – P. 293.

[12] Corominas J. Diccionario critico etimologico de la lengua Castellana. Vol. 1-4. – Madrid, 1974. – Vol. 3. – P. 744.

[13] Real Academia Español (RAE). – Madrid, 1992. – P. 1117.

[14] RAE. – Madrid, - T.5., 1737. – P. 223.

[15] Machado J.P. Diccionario Etimologico de Lingua Portuguesa. 3-a edicão. Volumes 1-5, - Lisboa. 1977. – Vol. 4. – P. 70.

[16] André J. Les noms d’oiseaux en latin. – Paris, 1967. – P. 118-119.

[17] Walde A. Lateinisches etymologisches Woerterbuch. 3 – neubearbeitete Auflage von J.B.Hofmann. – Heideliberg, 1 Band – 1938. 2 Band – 1954. – B.2 – S. 257.

[18] Sabatini-Coletti. Opus citatum. – P. ???

[19] Robert. Opus citatum. – T. 5. – P. 777.

[20] Buffon G.L. Histoire naturelle des oiseaux. 10 Tt. . – Paris,  – T. X, 1775. – P. 340.

[21] Ibidem, - P. 306.

[22] Ibidem, - P. 387.

[23] Ibidem, - P. 393.

[24] Hoad T.F. Concise dcitionary of english etymology. – Oxford, New York, 1996. – P. 276.

[25] Robert. Opus citatum. – T. 4. – P. 425.

[26] André. Opus citatum. – P. 78.

[27] Acta Sanctorum Octobris, ex Latinis & Graecis, aliarumque gentium Monumentis, servata primigenia veterum Scriptorum phrasi, collecta, digesta, Commentariisque & Observationibus illustrata a Constantino Suyskeno P. M., Cornelio Byeo, Jacobo Bueo, Josepho Ghesquiero, Ignatio Hubeno Presbyteris Theologis. Tomus IV, quo dies octavus & nonus continentur. – Brussels, 1780. –  P. 699e.

[28] Littré. Opus citattum. - V.3. – P. 591.

[29] Battaglia. Opus citatum. – T. XI, - P. 56.

[30] Карсавин Л.П. Монашество в Средние века. – М., 1992. – С.125.

[31] ibidem, - C. 124.

[32] Migne J.-P. Patrologiae cursus. Tomi 1 – 217, - Paris, 1844-1855. – T. 29. – P. 572c.

[33] Battaglia. Opus citatum. – T. 6. – P. 308.

[34] Сабатье. П. Жизнь Франциска Ассизского. – Пер с фр. – М., 1895. – С. 182, 184.

[35] Acta sanctorum. Opus citatum, - P. 700 – 700а.

[36] Gorra E. La novella della dama e dei tre papagalli. // Romania, t. 21, - Paris, 1892. – P. 74-76.

[37] Ibidem, - P. 74.

[38] Ibidem, - P. 76.

[39] Ibidem, - P. 77.

[40] Murray. J. Augurium // A dictionary of Greek and Roman Fntiquities. London, 1875. –  1294 p. – P. 175.

[41] Walde A. Lateinisches etymologisches Wörterbuch. 2 B., - Heidelberg. – B. 2, 1954.  - S. 257.

[42] Непокупний А.П.  Дохристиянські початки пруської та німецької назв королька в Елбінзському словнику // Мовознавство, - К., 2005, № 3-4. – С. 74-75.