Происхождение названия птицы Jean-le-blanc во французском языке

Птицы, которые стали священниками Гипотеза происхождения украинского названия Иванок К происхождению итальянского названия сороки Птицы, окрещенные именами святых Дохристианское происхождение французского названия птицы oiseau Saint-Martin К происхождению французского названия воробья Христианское и дохристианское происхождения названий попугая в романских языках К вопросу про христианский антропоморфизм в романской орнитонимии Происхождение названия птицы Jean-le-blanc во французском языке Место и причина возникновения украинского названия птицы МАРТЫН Метафора у Витрувия (в соавторстве с А.А.Пучковым) Метафора у Катона Античные источники метафоры в произведениях Ореховского Метафоры, связанные с понятием Государство у Платона Глагольное словообразование у Вергилия Фонетическое значение в классической латыни (на примере Катулла)

Происхождение названия птицы Jean-le-blanc во французском языке

Махлін П.Я.

(Київ, Україна)

ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИ ПТАХА JEAN-LE-BLANC

У ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ

В работе доказывается проихождение названия птицы Jean-le-blan, которое связывается с именем апостола Иоана-евангелиста. Основа доказательства - явная связь апостола и этой птицы в християнской символике. В статье даются также источники появления этого символа в християнстве.

Ключові слова: етимологія, орнітологія, історія християнства.

In the article the origin of the bird’s name Jean-le-blanc was proved. This name was connected with the apostle St. John’s name. The base of the proof was the firm connection between the apostle and the bird in the Christian symbolism. In the article the origins of the Christian symbol’s appearance were also given.

Key words: etymology, ornithology, Christianity history.

I. Постановка проблеми

За орнітологічними джерелами у сучасній французькій мові фіксується назва птаха роду яструбових – Jean-le-blanc (Білий Жан) [1; 20]; однак, ця назва не має вичерпного пояснення у французьких лексикографічних джерелах.

         II. Аналіз досліджень

Етимологічні джерела французької мови (словник Ернста Гамільшега [2], словник Альбера Доза [3], словник Оскара Блоша [4] та П’єра Гіро [5]) ніяк не коментують цю назву та навіть її не згідують. З іншого боку, наприклад, спільнокореневе слово Jeanette досліджується у декількох перенесених значеннях [2: 547], в тому числі й у значенні “nom de plante” – назва рослини [3: 419]. Можливо, причиною того, що назва даного птаха стала непоміченою, могло бути те, що ця назва має вузьке орнітологічне застосування.

         Тільки восьмитомний словник французької мови Поля Робера надає деякі, дуже стислі, свідчення: “Jean-le-blanc – 1555. De Jean et blanc. Rapace de genre Circaète. Par comparaison” – Білий Жан, від слова “Жан” та “білий”. Фіксується у 1555 році, хижий птах з роду яструбових. Назва дана на підставі “порівняння” [6 (5, 802)]. Однак, не зовсів зрозуміло, хто та з чим порівнюється. Можливо, автор має на увазі колір птаха – білий. За орнітологічними джерелами маємо: “Circaetus gallicus – “змеєїд”, верх сірувато-бурий або бурий; шия спереду і воло бурі або білі, з бурими плямами… восковиця і ноги блакитно-сірі; райдужна оболонка ока  жовта” [7: 106]. 

У творі XVIII сторіччя відомого французького орнітолога Жоржа Бюфона “Lhistoire naturelle des oiseaux” знаходимо певне пояснення цієї назви: “Villageois... lui ont donné le nom de jean-le-blanc, parce quil est en effet remarquable par la blancheur du ventre, du dessous dea ailes, du croupion et de la queue. Il est cependant vrai qu’il n’y a que le mâle qui porte évidement ces caractères; car la femelle est presque toute grise...”– Селяни... дали йому імя Білий Жан, тому що він в дійсності має білий живіт, верх крил, низ та хвіст білі. При цьому дійсно тільки особи чоловічої статі мають таке забарвлення, тому що особи жіночої статі переважно всі сірі [8: 129]. Однак, як бачимо, Бюфон намагається пояснити тільки другу частину назви (білий). Ім’я Жан для цього орнітолога – тільки вказівка на чоловічу стать тварини. Але якщо Бюфон – не філолог, і його можуть не цікавити причини виникнення назви птаха, то дивно, чому поважне лексикографічне джерело тільки позичає його твердження.

Отже, маємо невирішену частину проблеми етимології даної назви: звідки походить її перша частина – ім'я Жан?

III. Цілі дослідження

Завдання дослідження – пошук причин походження даної назви птаха Жан.

IV. Виклад основного матеріалу

1. Назва птаха – перенесення з імені конкретної людини

В орнітології маємо приклади назв тварин від християнських діячів. Так, назва martin, дається багатьом видам птахів у численних європейських мовах [9] - ця назва походить від імені святого IV століття Мартина Турського [6 (6, 279)]; [10: 1386]. Назва petrel багатьох океанічних птахів у європейських мовах походить від імені святого апостола Петра [11: 88]; [10 : 822-823].  Тому,  припускаємо походження назви “Жан” від якогось “Іоана” – християнського діяча.

2. Можливі претенденти у християнській історії

         За словником іконографії знаходимо трьох Іоанів, які зображались на іконах з орлами. А саме: 1) як атрибут св. Іоанна Англійського (Jean de Kenti); 2) св. Іоанна de la Croix; 3) св. Іоанна-Євангеліста [12: 764]. З усіх трьох тільки один – Іоан-Євангеліст - має безпосередній зв’язок з орлом у символіці християнства. Дослідник культу животних у релігіях З.П.Соколова вказує, що святий Іоан-Євангеліст зображався на іконах VIII століття з головою орла [13: 159]. Це зображення подає словник “Мифы народов мира» [14 (2, 258)].

         3. Іоан-євангеліст та орел. Символіка образу

         У католицькій енциклопедії знаходимо таке пояснення звязку орла та апостола Іоана: It was a popular delusion among the ancients that the eagle could renew its youth by plunging three times into a spring of pure water, a belief alluded to by David: Thy youth shall be renewed like the eagle's (Ps., cii, 5), hence the primitive Christians, and later the medieval symbolizers, used the eagle as a sign of baptism, the well-spring of salvation, in whose water the neophyte was dipped three times, in the name of the Father, the Son, and the Holy Ghost, in order to wash from his soul the old man of sin and put on the youth of a child of light. This bird was used as the emblem of St. John, because in his Gospel St. John dwells particularly upon the Divinity of the Redeemer and contemplates with the unflinching eye of an eagle the highest truths.” – У давніх існувало поширене уявлення, що орел може повертати собі юність, занурюючись в чисту воду, ця віра підкріплюється ще псалмами Давіда: “твоя юність може бути повернена як у орла” (qui replet bonis ornamentum tuum innovabitur sicut aquilae iuventus tua [15]). Тому перші християни та пізні середньовічні символісти використовували орла як знак хрещення, спасіння, в воду якого неофіт занурювався три рази в імя Отця, Сина та Святого Духа, щоб омити душу старої людини від гріхів та надати неї юність дитини світу. Цей птах використовувався як емблема Святого Іоана, тому що в його Євангелії Святий Іоан частково перебуває під Святістю Спасителя та спостерігає з розплющеними очима орла вищу істину” [16].

Висновок:  Отже, Святий Іоан-Євангеліст мав орла своєю емблемою. Про це свідчать й інші джерела [14 (2, 260)]; [17, 70]; [18: 398]; [19, 88].

         4. Загальна символіка орла у християнстві

         Чому ж орел став символом євангеліста? Тому що цей птах був сам по собі потужним символом:

         А) Відновлення. “Because of a legend that eagles periodically renew their plumage and youth: new life, resurrection; because of the belief that eagles always leave half their prey to birds that follow: generosity; a symbol of John the Evangelist” – згідно легенді, орли періодично поновлюють своє оперення та повертають юність: символ нового життя, відродження; внаслідок віри в те, що орли зажди залишають половину здобичі іншим птахам – вони символ шляхетності; окремо – символ Іоана Євангеліста [20].

Б) Хрещення. “The Eagle is a symbol of Christ and His Divine nature, of regeneration by baptism; it is also an emblem of St. John the Evangelist. As the eagle can gaze upon the shining orb of the sun with steadfast eyes, so can Christ gaze undazzled upon the refulgent glory of God the Father” – орел є символом Христа та його божественної природи, завдяки відродженню через хрещення; він також емблема Святого Іоана Євангеліста. Оскільки орел дивиться на сяючий обрій сонця з відкритими очима, тому Христос може дивитись неосліплений на сяячу славу Бога-Отця” [16].

В) У середні віки мотив боротьби орла із змієм “отримав значення боротьби Христа із сатаною” [14  (2, 260)].

Висновок: орел – один з важливіших символов християнства та емблема Святого Іоана-Євангеліста. Як орел дивиться на сонце, так і святий Іоан може сприймати світ абсолютної істини та укладати Євангеліє.

5. Джерела виникнення даного християнського символа

Звідки ж виникає ототожнення орла з потойбічним світом? Орел є давнім символом сонця [14 (2, 258)]. Ще в Єгипті “божество сонця Гор... зображався у вигляді кобчика” [21: 17]. Боротьба орла із змієм, яка стала символом боротьби добра і зла у християнстві “реконструюється як загальноіндоєвропейське уявлення” [14 (2, 259)].

У греків та римлян орел і справді був символом (емблемою) бога сонця Юпітера (Зевса) [22: 1480]; Зевс часто обертався на орла [23: 272]. Про це свідчать й описові назви цього “царя птахів” у латинській мові: “deposuit nido leporem Iovis ales in alto» – кладе зайця у гніздо птах Юпітера [24]. Двічі так називає орла й найпопулярніший у середньовіччі Вергілій: Aspice bis senos laetantis agmine cycnos, // aetheria quos lapsa plaga Iovis ales aperto // turbabat caelo – Подивись на дванадцять лебідів, яких нападом своїм зтурбував птах Юпітера [25]; Namque volans rubra fulvus Iovis ales in aethra – бо летить по червоному небу рудий птах Юпітера [ibid.].  

Ще Арістотель намагався пояснити зв’язок орла з сонцем тим, що той може дивитись на це світило: “ho dhaliaetos oxypestatos men esti, kai ta tekna anankazei eti psila honta pros ton helion blepein, kai ton me bulomenon koptei kai strephei, kai hopoteru an hemprosthen hoi ophthalmoi dakryosin, tuton apokteinei, ton dheteron ektrephei - Морський орел (haliaetos) –має найгостріші очи, та змушує орляток ще неопереними дивитись на сонце, того орлятка, який не хоче [дивитись], клює та повертає, а того, який перший починає плакати, вбиває, іншого ж відвертає [від сонця]” [26, 870]. Зауважимо, що згаданий морський орел – це pandion haliaetus (скопа), дуже подібний до нашого птаха-змієїда, який “від скопи... відрізняється світлим забарвленням всього споду крил” 7: 106].)

Орел – символ влади Юпітера, його військовий знак, тому у 100 р. до н. е. у Римі срібний орел стал військовим знаком легіону [18: 398].

В.П.Клінгер вважає, що першопочатково орел був взагалі символом душ померлих і таким чином був посередником із потойбічним світом: “У Римі обряд “консекрації” [освячення] імператорів завершувався тим, що з костра, на якому спалювали його тіло, випускали орла, який ніби уносив богам душу померлого” [27: 50]. Про це ж свідчать й зображення орлів на храмах, а також архітектурний термін aetos (гр. орел) – “в якості храмового фронтона” [ibid.: 55].

Висновок: орел – це давній середземноморський, а потім античний символ сонця, який у такій якості був запозичений до християнства.

6. Птах Circaetus gallicus та Іоан-Євангеліст

Цей птах – один з небагатьох представників яструбових, який не живиться іншими птахами, тобто, не завдає шкоди селянам. Більше того, цей птах знищує шкідливих тварин: “Полює на плазунів. Найнебезпечніший птах не може завдати йому шкоди, але захист йому тільки його спритність” [28 (I, 231)]. “Живеться плазунами, тому трапляється спостерігати, як у птаха, що летить, із дзьоба звисає вуж або гадюка, яких він здобув…” [7: 106]. Його назви в інших мовах підтверджують особливості поведінки -  живеться зміями: болгарська – орел-змияр; датська – slangen-Arend; англійська – snake-eagle; німецька – Schlangenadler; ісландська – Snakerna; норвезька – Slange-ørn; польська - Gadożer Krotkoszpon; португальська - Águia-cobreira; російськазмееяд; іспанська - Aguila culebrera; українськазмієїд [9].

Змія ж, у свою чергу, - давніший ворог людини і, відповідно, символ ворога у християнстві. Пригадаємо Біблію, коли цей персонаж по-своєму витлумачив сказане Єві та, таким чином, впевнив її: de fructu vero ligni quod est in medio paradisi praecepit nobis Deus ne comederemus et ne tangeremus illud ne forte moriamur. dixit autem serpens ad mulierem nequaquam morte moriemini  – Всевишній наказав нам не їсти від плоду дерева у середині раю та не торкатись його, бо помремо. На це сказав змій жінці, що від цього вони не помруть [15].  Про змію, як ворога хрещення зауважував ще й Тертуліан, християнський теолог II ст. н. е.: “atque, adeo… vipera venenatissima doctrina sua plerosque rapuit, imprimis baptismum destruens. plane secundum naturam: nam fere viperae et aspides ipsique reguli serpentes arida et inaquosa sectantur. – І до того ж… гадюка своєю отруйнішою майстерністю багатьох викрадає, більше всього руйнуючи хрещення. Та це згідно природі: бо майже всі гадюки, аспіди і василіски перебувають у сухих та позбутих води місцях”.  [29].

Висновок. Як вже було зазначено, боротьба орла із змією має давню історію в індоєвропейському минулому. Власне орел-змієїд (Circaetus gallicus) і є найяскравіший представник – символ цієї боротьби. Тому не дивно, що апостол-євангеліст отримує таку емблему, а французька назва Jean-le-blanc,  на нашу думку, має бути пов’язана саме з Іоаном-Євангелістом.

7. Жан – назва спорідненого птаха

У назві Jean-le-blanc друга частина (білий) може бути вказівкою на різновид орла, тому що існує діалектна назва спорідненого птаха у Бретані - Jean des Landes  (Піщаний Жан) [30: 21]. Це – луговий лунь Circus pygargus, який схожий на нашого птаха і зовнішньо і поведінкою: “полює тільки на дичину, що повзає, а не літає” [28  (I, 287)]. Отже, можна припсутити, що Jean є “родове” ім’я, а вищенаведені дві назви – це його “видові” варіанти.

V. Висновки дослідження

Отже, вважаємо, що джерело походження назви птаха Jean-le-blanc (Білий Жан) – ім’я апостола Іоана.

Цікаво, що словник Поля Робера у якості прикладу вживання цього слова надає такий уривок з твору сучасного французького письменника Рене Файе: “...me semblait planer au-dessus de ma tête à la façon du rapace jean-le-blanc faisantle Saint-esprit”, immobile dans le ciel” (René Fallet. Y a-t-il un docteur dans la salle. – P., 1977. - P. 281) – мені здавалось, що у мене над головю літає птах, схожий на “білого Жана”, який, не рухаючись у повітрі, був ніби “Святим духом” <курсив наш> [6 (5, 802)].

ЛІТЕРАТУРА

1.     Беме Р. Л., Флинт В.Е., Пятиязычный словарь названий животных. Птицы. Латинско-русско-англо-немецко-французский. – М., 1994. – 845 с.

2.     Etymologisches Woerterbuch der franzoesischen Sprache. Von E. Gamilscheg. – Heidelberg, 1969.

3.     Dictionnaire étymologique de la langue française par A. Dauzat. – Paris, 1938.

4.     Dictionnaire étymologique de la langue française par O.Bloch. T. 1. – Paris, 1932.

5.     Dictionnaire des étymologies obscures. P. Guiraud. Volume 1. – Paris, 1982.

6.     Le Grand Robert de la langue française. Dictionnaire alphabetique et analogique de la langue française de Paul Robert. Tomes I-VIII. – Paris, 1986.

7.     Фесенко Г.В., Бокотей А.А. Птахи фауни України. – К., 2002. – 412 с.

8.     Buffon G.L. Histoire naturelle des oiseaux. T. I. – Paris, 1775. – 485 p.

9.     Multilingual North European Bird Dictionary. Ел. ресурс: <http://www.megabytedata.com>

10. New “Standard” Dictionary of the English Language. – New York and London, 1947.

11. Falk H.S. Norwegisch-Daenisch Etymologisches Woerterbuch. – Hedelberg, 1911.

12. Dictionnaire iconographique des figures, légendes et actes des saints. Par M. L’abbé Migne. – Paris, 1850. – 630 p.

13. Соколова З.П. Культ животных в религиях. – М., 1972. – 230 с.

14. Мифы народов мира. Гл. ред. С.А.Токарев.  В 2-х тт. – М., 1987.

15. Vulgata. Ел. ресурс: < http://www.intratext.com/X/LAT0001.HTM >

16. Catholic enciclopedy. Ел. ресурс:  <www.newadvent.org/cathen/02576b.htm>

17. Борейко В.Е., Грищенко В.Н. Экологические традиции, религиозные воззрения славянских и других народов. - Том 2. Птицы. – К., 2004. – 170 с.

18. Словарь античности. Пер. с нем. – М., 1989. – 705 с.

19. Dictionary of Christian lore and legend. By J.Metford. – London, 1983.

20. Symbolism of birds. Ел. ресурс:  <home.att.net/~wegast/symbols/birds/birds.htm>

21. Тураев Б.А. Древний Египет. – СПб, 2000. – 190 с.

22. Реальный словарь классических древностей        по Любкеру. – СПб, 1887. – 1552 с.

23. Кагаров Е. Культ фетишей, растений и животных в Древней Греции, - Спб., 1913. – 328 с.

24. Ovidius. Opera omnia. Metamorphosen. Ел. ресурс: <http://www.intratext.com/y/LAT0537.HTM>

25. Vergilius. Opera omnia. Aeneas. Ел. ресурс:                                                                          < http://www.intratext.com/y/LAT0531.HTM >

26. Aristotelis de animalibus historia. Textum recognovit Leonardus Dittmeyer.
Leipzig, 1907. – 1200 p.

27. Клингер В.П. Животное в античном и современном суеверии. – К., 1911. – 360 с.

28. Брем А. Птицы. В 2-х тт. – М., 1999. Т.1 – 680 с.; т.2 – 590 с.

29. Tertullianus. De baptismo. Ел. ресурс: <www.thelatinlibrary.com>

30. Les oiseaux de France. Par A. Menegaux. Volume 1. Introduction à l’Etude de l’Ornithologie. – Paris, 1932. – 95 p.