Место и причина возникновения украинского названия птицы МАРТЫН

Птицы, которые стали священниками Гипотеза происхождения украинского названия Иванок К происхождению итальянского названия сороки Птицы, окрещенные именами святых Дохристианское происхождение французского названия птицы oiseau Saint-Martin К происхождению французского названия воробья Христианское и дохристианское происхождения названий попугая в романских языках К вопросу про христианский антропоморфизм в романской орнитонимии Происхождение названия птицы Jean-le-blanc во французском языке Место и причина возникновения украинского названия птицы МАРТЫН Метафора у Витрувия (в соавторстве с А.А.Пучковым) Метафора у Катона Античные источники метафоры в произведениях Ореховского Метафоры, связанные с понятием Государство у Платона Глагольное словообразование у Вергилия Фонетическое значение в классической латыни (на примере Катулла)

Место и причина возникновения украинского названия птицы МАРТЫН

 

 


 

Махлін П.Я.

МІСЦЕ ТА ПРИЧИНА ВИНИКНЕННЯ

УКРАЇНСЬКОЇ НАЗВИ ПТАХА “МАРТИН” 

 

         В етимологічному словнику української мови “Мартин” має наступне визначення: “орн., водоплаваючий птах родини Larus… Результат перенесення на птаха власного імені людини, очевидно, під впливом західноєвропейських мов” [6, 401-402]. Виникає запитання: від якої ж мови походить українська назва?

         I. Етимологічні та діалектні відомості.

1. Українська мова.

Спочатку подивимось, які маємо свідчення в надрах української. За діалектними даними Нижньої Наддніпрянщини знаходимо слово, похідне від назви птаха – “мартинячий” – “належний птахові мартину” у селах Балки, Златопіль та Маячка Запорізької області та в селі Єлізаветівка Дніпропетровської [25, 274]. Назва “Мартин” з’являється й у центрі України[1]. Словник сучасної української мови каже: “мартин – водоплавний птах родини мартинових, що живеться рибою, комахами та дрібними гризунами”. [17, 633]. Булаховський, у спеціальному творі присвяченому назвам українських птахів, вважає, що це слово: “Європейського походження мартин, мартишка (рос. Мартын). Назва різних птахів Larus[3, 214]. Словник Грінченка наводить іншу назву: “птах мартин, риболов” [16, 407]. Найдавніше літературне свідчення – твір Нечуя-Левицького “Микола Джеря”, датований 1876 роком. У творі є дві згадки про птаха[2].

         Отже, в українську слово потрапило у XIX столітті, позначає птахів родини Larus, має паралельну назву “риболов” і засвідчується (слово “мартинячий”) у Нижній Наддніпрянщині. Щодо походження – невизначена західноєвропейська мова.

         Перед тим, як вирушити  до Європи у пошуках джерела назви, подивимось на близьких сусідів – словянські мови.

         2. Російська мова.

В російській мові ця назва – діалектного походження. С словнику сучасної російської мови: “мартин – народна назва деяких видів крачок”. [15, 231]. Походження: “Запозичено з Заходу: пор. нім. Martinsvogel, фр. martin-pêcheur, martin-chasseur “види зимородка” (Згідно з Гамільшегом від martelet – “молоточок”, marteau “молоток”, тому що сильний дзьоб зимородка можна порівняти з молотом)”. [21, 575]. Преображенський вказує на інше діалектне походження: “Мартин – загальна назва водяних птахів-рибалок, здається, діалектне поволзьке” [10, 511]. Позначає два види птахів: “мартин, мартишка – загальна назва водяних птахів родів Larus, Sterna. Чайка, риболов… Мартинок – іванок, рибалочка, птах Alcedo atthis, птах, який сидить на кущах та годинами очикує на березі рибку” [5, 301]. Щодо діалектного походження цієї назви ми спробували зробити уточнення за допомогою інтернет. Назва “мартин” зпостерігається у Краснодарському краї[3]; в Астраханській області[4]; на узберіжжі Аральського моря[5]. Тобто, як бачимо, назва розповсюджена у приморських місцевостях півдня Росії.

         Отже, в російській мові назва “Мартин” діалектна, південна, дається двом видам птахів (Larus та Alcedo), з’являється у XIX ст., запозичена “з заходу”.

         3. Інші словянські мови.

Починаємо рухатись у зазначеному вище напрямку. Однак, у словянських мовах етимологія не визначена. Так у польській: “назва [marcin[6]] дається багатьом тваринам” [28, 322-323]. У болгарській: “мартин – птах гоеланд[7] [4, 673]. У сербохорватській та словенській мовах назву засвідчено[8], але не подано жодних пояснень, окрім паралельних назв у інших європейських мовах [12, 138]; [50, 379]; [51, 698]. Бернекер, згадуючи цю назву у словенській,  каже тільки: “Wasservogel” – водяний птах [27, 20].

         4. Германські мови.

4.1. Німецька мова.

Далі на захід – германські мови. В німецькій мові назву наводить словник братив-Гримів та пов’язує її з соколом: “Martinsvogel[9] - falco cyaneus, блакитний сокіл, маленький вид соколів, який наснився святому Мартину. Голандська назва – Martensvogel, французька – loiseau St. Martin[10]”. [30, 1688] При цьому автори посилаються на словник Немніха від 1795 р. та додають: “що раніше мали на увазі, коли використовували це ім’я – не зовсім ясно. Це може бути й блакитний сокіл, і рибалочка (Eisvogel)”. [ibidem]. Посилання на назву Martin-fischer (Мартин-рибалка), що позначає рибалочку[11], маємо у Бернекера [27, 20] та Міклошича [42, 183]. Також згадують Мартина як назву вільшанки, українські орнітологи Борейко та Грищенко: “Вільшанка[12] у німців називається птахом святого Мартина-могилокопателя, вона жаліє померлих та приносить їм квіти” [2, 129].

         Тобто, у німецькій мові ця назва додається до різних видів птахів, не пізніше XVIII ст. Джерело запозичення невизначене.

         4.2. Голандська мова. У голандській мові маємо тільки свідчення Гриммів (див. вище).

         4.3. Англійська та уельська. У англійській мові, нарешті, з’являється більш ретельна інформація. А саме, з XV століття ця назва[13] фіксується в англійській мові як запозичення з французької та похідна від імені Святого Мартина [44, 383], [29, 283]; [54, 1386]. Позначає серпокрильцевих, ластівкових та буревісникових [43]. Маємо назву marthin в уельській мові [ibidem].

         5. Романські мови.

Перейдемо до романських мов, на які натякують отримані дані з англійської.

         5.1. Румунська та молдавська.

У найвіддаленішій від Заходу румунській мові ця назва (martin) відноситься до птахів виду Alcedo atthis та роду мартинових (підставою перенесення могла бути спільна паралельна назва[14]). Джерела вказують на французьке походження цієї назви: “Назва багатьох видів чайок. Від фр. martin”. [33, 525]. “Орнітологічний термін. Інша назва -  Pescarus[15]. Від фр. martin-pêcheur” [35, 480]. “Орнітологічна назва багатьох видів птахів – pescarus, фіксується у XIX ст., є запозиченням з французької” [34, 146]. Цікаво, що друга назва птаха – “рибалка”. Подібне позначення птахів роду мартинових (мартин) є й в модавській мові [13, 297-298].

         5.2. Італійська.

В італійській назва[16] дається птахам-рибалочковим та походить з французької: “Регіональне. Від фр. Martin-pecheur (Засвідчено у 1798). Відповідає ісп. Martin pescador, утворено від власного імені” [26, 845].

         5.3. Іспанська та каталанська мови.

В іспанській мові є дві назви: 1) martin pescador[17]; 2) martinete[18]. Етимологічний словник  іспанської мови Коромінаса надає два варіанти тлумачення назви, але при цьому точно вказує на першоджерело: “З фр. oiseau Saint-Martin. Кін. XIV ст. Птах прилітає у місяці марті та відлітає 11 листопада на Святого Мартина. Могло б бути похідним від Марса, якщо б в латині уже існував птах martinus у цьому значенні. Треба зауважити, що дата відліту психологічно менш важлива, ніж приліт, бо більшість птахів емігрує у листопаді. Слово походить – від martillo – молоток, завдяки дзьобу птаха” [31, 278-279]. Маємо свідчення про каталанську мову, в якій розповсюджена на 7 видів птахів назва martinet [43].

         5.4. Португальська.

На те ж саме першоджерело вказує й португальська мова: “Від фр. martinet, від Св. Мартина. Засвідчено у XIV ст.” [40, 170]. Назва martinete дається мартиновим, ластівковим та серпокрильцевим [43].

         5.5. Французька мова.

Виходячи з даних англійської мови та перерахованих вище романських мов джерелом утворення назви має бути французька. У цій мові існує декілька назв птахів з іменем Святого Мартина, які, до того ж, позначають різні види цих тварин[19]. Так, alcedo atthis мав дві назви: “Засвідчено у 1375 році; від власного імені Мартин або від святого Мартина. Інша назва – oiseau saint-Martin[20]. Позначала птаха martin-pêcheur[21] [38, 279]. Назва була перенесена на серпокрильцевих, шпакових і скопових [43].

         Висновок. Таким чином, першоджерелом української назви птаха “Мартин” може бути тільки французька мова.

         II. Версії походження назви.

Виникає наступне запитання: чому у французькій мові птах alcedo atthis (рибалочка) отримав ім’я Мартин?

         Серед вищенаведених етимологій маємо три варіанти пояснення: 1) від слова “молоток” (фр. marteau, ісп. martillo); 2) від власного імені Мартин, яка не пов’язана з конкретною людиною; 3) від Святого Мартина. Розглянемо кожну.

         Перша версія не задовольняє з наступних причин:

А) Невідповідність предмету, якому дається назва. Ім’я “мартин” дається 12 видам птахів [43], далеко не всі з яких мають дзьоб, що нагадує “молот”. Наприклад, серпокрильцеві та ластівкові, які фіксуються у французькій, англійській та португальській мовах [43] аж ніяк не можуть похвастатись молотоподібним дзьобом. Теж саме можна сказати й про німецьку вільшанку (Martin) та польського горобця (marcin).

Б) Звукова невідповідність назви та слова “молот”. В романських мовах “молоток” походить від латинського marculus (martulus) з цим самим значенням 36, 246]. Засвідчена назва має вигляд, який, на нашу думку, можна звести до *martinus: фр. martin, іт. martin, ісп. martin.

В) Ненаочність образу. У даних трьох мовах назва має другу частину: “рибалка” (фр. pêcheur, іт. pescatore, ісп. pescador). Важко уявити собі образ, який міг би бути в основі сполучення “молот-рибалка”.

         Висновок: перша версія несприйнятна.

         Друга та третя версії взаємовиключні: або назва походить від імені Святого Мартина, або не походить від імені цього святого, а повязана з якимось “Мартином”, як представником чоловічої статі взагалі. Таким чинои, потрібно довести або спростувати тільки одну з цих двох версій.

         Візьмемо більш розповсюджену: назва птаха утворилась на честь святого. Щоб зрозуміти, чому імя святого стало позначати птахів, необхідно зануритись у релігійну історію.

         III. Історія Святого Мартина та його зв’язок із птахами.

         1. Біографія Святого.

Пригадаємо коротко його біографію (точніше агіографію): Святий Мартин Турський (336-397), народився в родині римського військового трибуна у Нижній Паннонії. Отримав ім’я від бога війни Марса[22]. Хрестився і залишив військо. Заснував перший монастир на Заході Європи. Апостол аскетизму у Галлії. Найбільш популярний святий у легендах меровінзької держави” [24, 93]. “Користувався славою чудотворця...  Головний засновник чорництва на Заході. Брав участь у військових походах 351-353 рр... Давдцятирічним пішов до монахів і залишився там на 20 років” [20, 442-454].

2.  Популярність Святого. Святий Мартин і європейський фольклор.

Не дивно, що з цим імям повязані численні легенди та перекази. Його день за католицьким календарем – 11 листопада – припадає на кінець сільськогосподарських робіт. Тому в цей день прийнято напиватись та наїдатись: “У перших числах листопада в Італії починається… дегустація вина, яка закінчується на день Святого Мартина… Цим днем завершується сільськогосподарський цикл італійських календарних обрядів” [9, 18-19]. У Франції “свято святого Мартина полягало у куштуванні вина” [ibidem, 36].

Маємо безліч прикладів прислівїв та приказок, повязаних з Мартином у багатьох романських мовах[23].  Святкування Мартина припадає на бабине літо, тому цей період називається у багатьох романських мовах “літо святого Мартина”[24]. Нарешті, важливою ознакою популярності святого Мартина є й те, що його ім’я сильно розповсюджене у топоніміці[25].

3. Легенди про святого Мартина та птахів.

3.1. Агіографічна легенда.

Які вчинки святого могли так вплинути на імена далеких від релігійних справ диких птахів? Відповідь треба шукати в писемних церковних джерелах та легендах. Існує чотири канонічні біографії святого [26]. У творі того Сульпіція Севера, що додається до біографії, у другому діалозі про благочестя святого Мартина, знаходимо цікавий уривок: Ita profectus cum suo illo, ut semper frequentissimo discipulorum sanctissimoque comitatu, mergos in flumine conspicatur piscium praedam sequi, et rapacem ingluviem assiduis urgere captivis. “Forma, - inquit, - haec daemonum est, insidiantur incautis, capiunt nescientes: captos devorant, exsaturarique non queunt devoratis.” Imperat deinde virtute verborum, ut enim cui initiabant gurgitem reliquentes, aridas peterent, desertasque regiones: eo nimirum circa aves illas usus imperio, quo daemones fugare consueverant. Ita grege facto, omnes in unum illae volucres congregatae, relicto flumine, montes silvasque petierunt, non sine admiratione multorum, qui tantam in Martino virtutem viderent, ut etiam avibus imperaret.” – “Так він вирушив, як завжди, у супроводі численної та почесної юрби учнів, та бачить у річці крехів, що полюють на рибу і постійно наповнюють ненажерливу глотку. “Це є образ демонів, - каже він, - які очікують необачливих і хапають незнаючих: схоплених же поглинають, але не можуть насититись поглиненим.” Потім наказує силою слів, щоб навіть ті, хто почав набивати глотку, полетіли до сухих, пустинних областей. І настільки дивну мав владу серед цих птахів, що демони повтікали. Створивши зграю, всі зібралися в одне місце, залишили річку та полетіли до гір і лісів, не без здивування багатьох, хто побачив таку силу у Мартина, що навіть птахам наказує”. Пер. наш [Sulpicii, 490-491]. Адже крехи (mergus) не відносяться до жодної родини птахів, які мають назву Мартин у європейських мовах. Однак, це найдавніше свідчення, написане учнем самого Мартина, на нашу думку, стало причиною привязки святого до птахів у майбутніх легендах.

3.2. Фольклорні легенди.

Насправді, існує декілька легенд, в яких головним персонажем є наш святий та птахи. Ці легенди, звичайно, пізнього походження[27]. Однак гусак з цих легенд не входить до кола тих видів птахів, що нас цікавлять.

Але є легенда, в якій зявляється один з наших птахів: “Eines Tages sah der heilige Martin einen häßlichen, schmutzigschwarzen Vogel, der fischte. Er rief ihn an und der Vogel kam sogleich herbeigeflogen. "Bravo", sagte der Heilige, "du sollst für deinen Gehorsam belohnt werden!" Dann verwandelte er ihn in einen der schönsten Vögel, mit azurblauem Mantel und purpurrotem Kehlchen. "Ich will dir sogar meinen Namen geben", fügte Martin hinzu. "Du sollst Martinsfischer heißen und darfst in allen Bächen und Flüssen Fische fangen". Seit jenen Tagen fischt der Eisvogel überall ungehindert”. Одного дня побачив Святий Мартин жахливого, темночорного птаха, який рибалив. Він покликав того - птах одразу ж до нього підлетів. “Добре, - сказав Святий, - тебе треба нагородити за твою слухняність!”  Потім перетворив його на надзвичайно красивого птаха, з лазурно-блакитними пірями та пурпурно-червоною глоткою. “Я тобі також дам моє імя, - додав Мартин. - Ти будеш називатись Мартин-рибалка та зможеш в усіх ставках і річках знаходити рибу”. З того дня рибалочка рибалив без перешкодПер. наш [47]. Цей птах – Alcedo atthis (рибалочка). На нашу думку, саме ця легенда й була безпосередньою підставою для створення назви птаха, яка пізніше почала переноситись на інші види птахів.

Висновок. Виходячи з вищенаведеного, вважаємо єдиною причиною назвати птахів імям Мартин – життя Святого Мартина Турського. Підтвердженням цьому є й повна відповідність назв птахів у європейських мовах, які можна звести до пізньолатинського імені *Martinus.

IV. “Мартин” та рибальство.

У трьох романських мовах (французька, італіська, іспанська) маємо назву Alcedo atthis – “мартин-рибалка”. Чому імя святого отримало такий епітет у назві птаха? На нашу думку, може бути два пояснення цьому.

1. Птахи, що рибалять.

По-перше: більшість птахів, які носять цю назву, справді добре рибалять. Ця ознака об’єднує ззовні несхожих рибалочкових та мартинових, буревісникових та шпакових, ластівкових та скопових. Тому не дивно, що у даних мовах існують паралельні назви із значенням “рибалка”[28].

2. Символізм рибальства.

По-друге: Святий Мартин, як було засвідчено, дуже важлива постать у християнській релігії. Треба зазначити, що для християнства надзвичайно значеннєвим є символіка рибальства та риби.

2.1. Символізм рибальства. Рибалками були апостоли Петро (Симон) та Андрій, яких було перетворено на “рибалок людей”[29].

2.2. Символізм риби. “Зображення риби відносилось до умовних виразів таїнства крещення... Ichthys[30] вміщуючи в акростисі найменування Христа, надавало зображенню риби значення самого Христа... Св. Клімент називав Спасителя – “рибалкою усіх смертних” [19, с. 106-145]. Риби позначали віруючих, “які прийняли крещення та воду як символ крещення” [19, 105]. Грецьке слово ιχθύς (риба) було акростихом та позначало у перекладі: “Ісус Христос Син Бога Рятівник” – воно було у ранніх християн коротким сповіданням віри [49]. Християнський теолог II ст. н.е Тертуліан у своєму творі De Baptismo[31] прямо каже, що риба - це символ хрещеної людини[32].

Пригадаймо, також, легенду Сульпіція Севера, в якій риби порівнювались Святим Мартином Турським з душами людей (див. вище). Тобто, Святий Мартин по відношенню до мірян (точніше, до їх душ) був ніби рибалка по відношенню до риб.

Висновок. Звичайно, обидві причини могли взаємодіяти та утворити міцний образ: Мартин – душа – риба – рибалка.

V. Можливий шлях запозичення української назви.

1. Французька мова – першоджерело.

Отже, виходячи з вищенаведеного, маємо першоджерелом назви французьку мову, в якій вперше це слово у значенні птах Alcedo atthis засвідчено у XIV столітті, від імені Святого Мартина Турського. Назва ця перенесена на підставі усних переказів, які є вільним тлумаченням біографії святого.

2. Шлях розширення назви на інші мови.

У французькій мові назва переноситься на птахів інших видів та потрапляє до сусідніх європейських мов. Спочатку до іспанської та португальської (XIV століття), потім до англійської (XV  століття), потім до італійської (XVII століття). У XVIII столітті назва фіксується у німецькій мові. Нарешті, з’являється у румунській (XIX століття), а не пізніше XIX століття – у голандській. З XIX століття – у польській, українській, російській мовах. Засвідчується у болгарьскій, сербохорватській та словенській мовах.

3. Запозичення до української.

Можливим посередником української назви вважаємо румунську або молдавську мови. Підставою для такого твердження може бути повна відповідність видів птахів, що засвідчується у цих трьох мовах: У румунській 16 видів[33] [46, 183-190]; [32, 480]; у молдавській 16 видів[34] [13, 297-298]; в українській 13 видів[35] [43]; [22]. З усіх цих птахів маємо 9 спільних видів між трьома мовами. Більшисть видів у романській та молдавській мовах також може свідчити про напрямок запозичення саме від них до української, а не навпаки.

Висновок. Отже, запозичення назви “Мартин” до української мови відбулось у XIX сторіччі. Виходячи з діалектних даних (див. вище), воно йшло через південь (причерномор’є) або з румунської, або безпосередньо з молдавської мови. Припускаємо, що українська мова, у свою чергу, могла бути посередницею для запозичення назва “мартин” у російську мову, де вона зявляється також з XIX століття як діалектна південна форма.



[1] За даними анкетування (було запропоновано три назви птахів: “мартин”, “рибалка”, “рибалочка”), проведеного автором статті з 20.02.05 по 25.02.05 серед 30 студентів I курсу відділення “Переклад” університета “Україна”, слово “мартин”, у значенні “птах” зустрічається у с.Любидва Вишгородського району Київської області. Зі слів студентки І.Воробйової це слово вона почула від своєї бабусі, яка мешкала у даному селі. Слово позначає річкового птаха (село знаходиться у місці впадіння річки Здвіж у річку Припять). Вважаємо, що цей птах - один з представників родини мартинових.

[2]І море, і озеро, і синій, високий його берег і широкий степ — все було залите гарячим маревом і прикрите таким легким сивим туманом, що всі сутінки, всі кольори ніби зливались докупи. Тільки зверху ясно синіло пишне, кругле, лиснюче небо. В небі крутились білі мартини й чайки, а здорові білі з червоними носами баби, неначе лебеді, вкривали купами й море, й береги.” Також: “Море почорніло, тільки біліла пересип, неначе довгий клапоть білого полотна. Мартини часто й густо припадали зверху до води; крячки стрілами падали на воду і хапали рибу: то був знак, що риби напливло до берега доволі.

(Текст цитується за: http://lib.proza.com.ua/book/877.txt)

[3] Важной особенностью животного мира Краснодарского края является его уникальность и разнообразие… На озерах и реках многочисленны водоплавающие птицы: мартыны, кряквы, утки.(http://www.krasnodar.intergrad.ru/resursi_givotn.h...).

[4] В Астраханской области встречается четырнадцать видов чаек и крачек: … Часто на вопрос "что это за птица?" слышишь ответ "чайка", "мартын", если птица  крупная, или "мартышка", если это крачка.[http://www.caspinfo.ru/data/2002_EN.HTM/001485.HTM].

[5]От безысходности Юра начал палить промокшими патронами по мартынам.(“Поход к морю”: http://a-lapin.narod.ru/Aral.htm)

[6] Назва marcinдіалектного походження, засвідчена у Західних Прусах, позначає деркача [53, 64]. У 1882 році фіксується ще назва горобця marcinek [ibidem, 21]

[7] французька назва птахів Larus (рід мартинові)

[8] птахи роду мартинових

[9] пер. “Птах Мартина”

[10] пер. “Птах Святого Мартина”

[11] alcedo atthis

[12] erithacus rubecula

[13] martin

[14] Вважаємо, що перенесення з назви рибалочки (Alcedo atthis) на птахів роду мартинових (Larus та Tringa), могло відбутись через спільну паралельну назву pescarus (рибалка), оскільки вихідна французька назва Alcedo atthismartin-pêcheur (мартин-рибалка). Подібним чином, на нашу думку, відбулося перенесення назви Martinete з ластівкових на мартинових у португальській мові (через другу паралельну назву Andorinha [43]); та в англійській мові, де назва Martin була перенесена на буревісникових (martin-oil) через паралельну спільну назву swallow [ibidem]

[15] пер. “рибалка”

[16] martin pescatore – пер. мартин-рибалка”

[17] пер. “мартин-рибалка”

[18] пер. “мартинчик”, -  назва дається птахам роду чаплевих

[19] Назва серпокрильцевиз Martinet [43]; фіксується у 1395 р. [36, 449]. Назва скопових – Busard st. Martin [43]. Назва шпакових – martin [43]; фіксується у 1775 р. [38, 279].

[20]пер. “птах Святий Мартин”

[21] пер. “Мартин-рибалка”

[22] Martinus – від Mars, Martis (основа Mart-): “Martinus m belonging to Mars, the Roman god of war” – той, що належить Марсу, римському богу війни [45]. Імя - пізньолатинське, утворено за допомогою суфікса          -in-, який має значення “той, що відноситься” до когось або чогось. [18, 118-119].

[23] Наприклад, прислівя, що нагадують про звязок його свята з розпиттям вина. В італійській мові: Per San Martino // si spilla la botte del buon vinoНа Святого Мартина наливають бутилку доброго вина [8, 18]. Або: Per S. Martino ogni mosto è vino – на Святого Мартина кожне сусло – вино; Chi non gioca a Natale, / chi non balla a Carnevale, chi non beve a San Martino / è un amico malandrino – хто не шуткує на Різдво, не танцює на Карнавалі та не п’є на Святого Мартина, той розбишака [52]. У французькій: a la Saint-Martin  // on goute tous les vins [9, 36] – на святого Мартина смачні всі вина. В італійській: fare il San martinoсвяткувати зібрання винограду [7 597]. Прислів’я істрійського ділекту італійської мови: San Marteîn zì oûn bon cunpagno, i nu bivo si nu magno: San Martino è un buon compagno: non bevo se non mangio - Мартин – це добрий товариш: я не п’ю, якщо не їм [48]. З П’ємонту: Oca, castagne e vin / ten tut pe' San Martin (Oca, castagne e vino tieni tutto per S. Martino) – гусаки, каштани та вино – все бери на Святого Мартина [52].

[24] в італійській – estate di San Martino [7, 597]; в іспанській: veranillo de San Martin [8, 395]; у французькій: l’été de la Saint-Martin [23, 665]; у португальській: verão de São Martinho [14, 415].

[25] “Sono 455 località in Italia e 238 in Francia, secondo il Rohlfs, che riportano il nome di Martino” – існує 455 місцевостей в Італії та 238 у Франції, згідно з Рольфом, які мають ім’я Мартина [52]. Ретельний опис французької топоніміки, що має походження від Святого Мартина, дає лектор Турьского університету Жан-Марі Кудрерк у статті  Les toponymes "Saint-Martin" dans nos campagnes”, де він перелічує назви приходів, земельних господарств і наводить чотиризначні цифри назв з іменем Святого Мартина [39].

[26] 1) від його учня, святого Сульпіція Севера (Vita sancti Martini episcopi et cofessorisIV ст. н.е); 2) від єпископа Пауліна (De vita sancti Martini libri quattuorV ст.); 3) від Венанція Фортуната (De vita sancti Martini libri sexV ст.); 4) від Григорія Турського (Liber I de miraculis Sancti Martini – 1 книга про дива Святого Мартина, - V ст.) - дивіться в: Migne M. Patrologiae cursus. Tt. I-XCVIII, - Parisiis, 1841-1866.

[27] Так, існує одразу дві легенди про Мартина та гусаків. Вони, можливо, мають пояснити, чому на 11 листопада (день святого Мартина) треба їсти гусака. Перша з них: “An old legend has it that St Martin, feeling unworthy, hid after being elected Bishop of Tours, but was discovered by a goose. This story no doubt comes from the Martinmas custom in Europe of eating gooseflesh, because geese are fat at this time of year.” – “Стара легенда каже, що святий Мартин, який погано почував себе, сховався після того, як був обраний єпископом Турським, але був знайдений гусаками. Ця історія, безсумнівно, іде від європейської традиції Мартінмас – поїдання м’яса гусака, тому що гусаки жирні в цю пору року” [55]. Та друга: “One day Martin was lecturing the folks in a village about their sinful ways and a goose started honking so loudly that it interfered with his speech. Not to be outdone, the good priest ordered the goose slaughtered, and then finished his sermon. Afterward the goose was cooked and served to him. St Martin choked to death eating the goose.” – “Одного дня Мартин проповідував народу у селі про їхнє життя, сповнене гріхів, та гусак почав кричати так гучно, що заважав промові. Щоб  бути почутим, добрий пастир наказав вбити гусака і закінчив свою промову. Пізніше цей гусак був приготовлений для нього. Святий Мартин подавився насмерть, коли їв гусака” [ibidem]. Вважають, що гусак навіть є одним з атрибутів святого [41, 168-169].

[28] Наприклад, птах Alcedo atthis має назву “рибалка” у багатьох інших мовах: у болгарській – рибарче; англійській – kingfisher та просто fisher; норвезькій – kongsfisker; словацькій – rybarik; шведській – kingsfiskare [43]

[29] Пригадаймо Новий Заповіт: ambulans autem iuxta mare Galilaeae vidit duos fratres Simonem qui vocatur Petrus et Andream fratrem eius mittentes rete in mare erant enim piscatores et ait illis venite post me et faciam vos fieri piscatores hominum.” – “мандруючи біля Галілейського моря побачив двох братів, Симона, якого був названий Петро та його брата Андрія, які закидували сіті у море, бо у морі були рибалками та сказав їм іти за ним, бо [сказав], зроблю вас рибалками людей”. Переклад наш (secundum Mattheum, 4, 18-19).

[30] Гр. риба

[31] пер. “Про Крещення”

[32] “sed nos pisciculi secundum ιχθύν nostrum Iesum Christum in aqua nascimur, nec aliter quam in aqua permanendo salvi sumus. ”ми ж однак є рибки згідно з нашею Рибою Ісусом Христом, бо у воді народжуємось, та тільки в неї знаходячись мі рятуємось.  Пер. наш (Tertuliani, De Baptismo, I, 2).

[33] Larus argentatus, Larus ichtyaetus, Larus melanocephalus, Larus genei, Larus sabini, Rissa tridactyla, Larus hyperboreus, Larus minutus, Larus fuscus, Larus marinus, Larus glaucoides, Larus ridibundus, larus canus; sterna minuta, sterna caspia, sterna fluviatilis;

[34] Pagophila eburnea, Larus brunnicephalus, Xenia sabini, larus minutus, larus marinus, larus ridibundus, larus hyperboreus, larus glaucoideus, rhodostethia rosea, larus argentatus, larus glaucescens, larus canus, larus genei, rissa tridactyla, larus melanocephalus; larus crassirostris;

[35] Larus argentatus, Larus ichtyaetus, Larus melanocephalus, Larus genei, Rissa tridactyla, Larus hyperboreus, Larus minutus, Larus fuscus, Larus marinus, Larus glaucoides, Larus ridibundus, Larus canus; Larus cachinnans.

 


 


 

 

Література:

 

1.     Беме Р. Л., Флинт В.Е., Пятиязычный словарь названий животных. Птицы. Латинско-русско-англо-немецко-французский. – М., 1994. – 845 с.

2.     Борейко В.Е., Грищенко В.Н. Экологические традиции, религиозные воззрения славянских и других народов. - Том 2. Птицы. – К., 2004. – 170 с.

3.     Булаховський Л.О. Вибрані праці в пяти томах: Т. 3. Славістика. Російська мова. – К., 1978. – 588 с.

4.     Български етимологичен речник. - Т. 3. – София, 1986.

5.     Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. - Т. 2. – М., 1955.

6.     Етимологічний словник української мови. - Т. 3. – К., 1989.

7.     Итальянско-русский фразеологический словарь: Под ред. Я.И. Рецкера. – М., 1982.

8.     Испанско-русский фразеологический словарь: Под ред. Э.И. Левинтовой. – М., 1985.

9.     Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы. Конец XIX начало XX в. Летне-осенние праздники: Отв. ред. С.А.Токарев. – М., 1978. – 293 с.

10. Преображенский А. Этимологический словарь русского языка. Т. 1. –М., 1910.

11. Птицы Советского Союза: Под ред. Г.П.Дементьева и Н.А. Гладкова. – М., 1957.

12. Речник сзпскохрватског књижевног и народног jезика. Књига XII, маквен-мозуриця. – Београд, 1984.

13. Русско-молдавский зоологический словарь. И.М. Ганя, И.И. Краснова. – Кишинев, 1969.

14. Словарь португальско-русский. Русско-португальский. Под ред. В.Т. Бусела. – К., 2000.

15. Словарь русского языка: Гл. ред. А.П.Евгеньев. - Т. 2. – М., 1982.

16. Словарь української мови. порядкував Б.Грінченко. - Т. 2. – К., 1996.

17. Словник української мови. - Т. 4. – К., 1973.

18. Соболевский С.И. Грамматика латинского языка. – М., 1938. – 425 с.

19. Уваров А.С. Христианская символика. – М., 1908. – 212 с.

20. Фаррар Ж.В. Жизнь и труды святых отцов и учителей церкви. - Т. 1. – Петроград, 1902. - 1020 с.

21. Фасмер Ф. Этимологический словарь русского языка. - Т. 2. -  М., 1986.

22. Фесенко Г.В., Бокотей А.А. Птахи фауни України. – К., 2002. – 412 с.

23. Французско-русский фразеологический словарь: Под ред. Я.И. Рецкера. – М., 1963.

24. Христианство: Т. 2 Под ред. С.С.Аверинцева. – М., 1993.

25. Чабаненко В.А. Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини. Т. 2. З-Н. – Запоріжжя, 1992.

26. Battaglia S. Grande dizzionario della lingua italiana. Tomo IX. – Torino, 1961-1988.

27. Berneker E. Slavisches etymologisches Woerterbuch. B.2 (M-Mor). – Heidelberg, 1915.

28. Brueckner A. Słownik etymologiczny języka polskiego. – Warszawa, 1957.

29. Concise dictionary of english etymology. – N.Y, 1996.

30. Deutsches Woerterbuch von J.Grimm und W.Grimm. Band 6. L-M. – Leipzig, 1885.

31. Diccionario critico etimologico de la lengua Castellana. Por J. Corominas. Vol. 3. – Madrid, 1954.

32. Dicţionarul enciclopedic ilustrat “Cartea Romănescă”. – Buc., 1948.

33. Dicţionarul explicativ al limbii române (DEX). – Bucureşti, 1975.

34. Dicţionarul limbii române (DLR). Tomul VI, Fascicula a 2-a. Mandră-mascat. – Buc., 1965.

35. Dicţionarul limbii Romine moderne. - Buc., 1958.

36. Dictionnaire etymologique de la langue française par Albert Dauzat. – Paris, 1938.

37. Dizionario di italiano. Sabatini – Coletti. Giunti, 1997.

38. Le Grand Robert de la langue française. Dictionnaire alphabetique et analogique de la langue française de Paul Robert. Tome VI. – Paris, 1986.

39. Les toponymes: http://compteur.francite.com/i3dpro/go.exe/go

40. Machado J.P. Diccionario Etimologico de Lingua Portuguesa. 3-a edicão. Volume 4, - Lisboa. 1977.

41. Metford J. Dictionary of christian lore and legend. – London, 1983.

42. Miklosich F. Etymologisches Woerterbuch der slavischen Sprachen. – Wien, 1886.

43. Multilingual North European Bird Dictionary: http://www.megabytedata.com

44. Origins. A short etymological dictionary of modern English. By E. Pertridge. London, 1958.

45. Personal Names of Romance Origin: http://www.orbilat.com/Romance_Onomastics/Personal/Romance/Frame.html

46. Radu D. Păsările din delta Dunării. – Bucureşti, 1979. – 200 p.

47. Sankt Martin Lexicon: www.bistum-trier.de/kiosk/martin/malexik.htm

48. Santi Istriani: http://www.istrianet.org/istria/linguistics/istrioto/santi.htm

49. Simbolism of the fish: home.att.net/~wegast/symbols/birds/birds.htm

50. Skok P. Etimologijski Rječnik Hrvatskoga ili Sprskoga jezika. Kn. 2, (K-poni). – Zagreb, 1972.

51. Slovar slovenskega knijižnega jezika. Kniga 2. - Luibljana, 1975.

52. Storia e Folklore Calabrese: http://www.brutium.info/s_martino/s_martino02.htm

53. Strutyński J. Polskie nazwy ptaków krajowych. – Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk, - 1972. – 212 c.

54. Webster’s Third New International Dictionary of the English Language Unabridged. Springfeld, Massachusets, USA, 1981.

55. Wilson’s almanac: http://www.wilsonsalmanac.com/st_martins_day.html