Метафора у Катона

Птицы, которые стали священниками Гипотеза происхождения украинского названия Иванок К происхождению итальянского названия сороки Птицы, окрещенные именами святых Дохристианское происхождение французского названия птицы oiseau Saint-Martin К происхождению французского названия воробья Христианское и дохристианское происхождения названий попугая в романских языках К вопросу про христианский антропоморфизм в романской орнитонимии Происхождение названия птицы Jean-le-blanc во французском языке Место и причина возникновения украинского названия птицы МАРТЫН Метафора у Витрувия (в соавторстве с А.А.Пучковым) Метафора у Катона Античные источники метафоры в произведениях Ореховского Метафоры, связанные с понятием Государство у Платона Глагольное словообразование у Вергилия Фонетическое значение в классической латыни (на примере Катулла)

Метафора у Катона

ДЖЕРЕЛА МЕТАФОРИ В АРХАЇЧНИХ ЮРИДИЧНИХ ТЕКСТАХ

(на прикладі твору Катона “Про сільське господарство”)

Махлін П.Я.

 

Постановка проблеми. Метою даного дослідження є пошук семантичних моделей творення нових значень слів, що виникають завдяки порівнянням та перенесенням. Проблема дослідження семантичних моделей є однією з найважливіших задач сучасної лінгвістики, оскільки пошуки семантичних моделей дають змогу з’ясовувати загальні шляхи людської думки та відкривати нові можливості щодо пояснення і тлумачення культурно-історичних фактів.

Ступінь дослідження проблеми. Наша гіпотеза полягає в тому, що за античні часи людина нерозривно пов’язувала між собою чотири лексичних поля: «державу», «будівлю (храм)», «корабель»  та «птаха». Вперше ідея існування системи метафоричних зв’язків висловлена А.О. Пучковим [1, 238-239; 2, 40]. Сучасні дослідники вказують на метафоричні зв’язки між окремим ланками запропонованої нами цієї системи. Наприклад, О.М. Фрейденберг звертає увагу на зв’язок «корабель» –  «храм» [3, 183], М.Л. Сахарний – на зв’язки “держава” – “корабель”; “держава” – “птах” [4, 139]. Деякі з цих зв’язків виділяють вже давно, наприклад, німецький вчений О.Вейзе зауважив ще на початку минулого століття: “серед образів, запозичених від землеробства та війни особливу роль відігравали тропи, що відносились до моря” [5, 58].   

Таким чином, маємо трикутник, розташований на площині землі: корабель – місто – храм. Зверху, над цім трикутником, ширяє у небі птах. За космогонічним уявленням античних філософів, море та небо – співвідносні простори: “розглянемо спочатку всю Землю як ціле. Вона росташована посередині світу, плотна, колоподібна… А саме море спрямовується до землі так .., що здається ніби дві стихії зливаються в одну. Потім стикаючись з морем повітря…  підтримує птахів у польоті… Залишається останній та понад нашими домівками вище всього росташований, все оточуючий та охоплюючий шар небес, який називається ефіром, остання межа світу…” [De natura deorum, II, 89, цитується за 8, 120]. Тобто разом маємо об’ємну систему, тетрактіду.

Для античної людини властивим було символічне сприйняття дійсності. “Міф не є ні схема, ні алегорія, але символ” [9, 150]. Іншими словами, те, що для нас є метафора, для давніх мешканців середземномор’я було способом пізнання навколишнього світу. Як зазначав О.Ф. Лосев: “Міфічна дійсність це цілком справжня реальна дійсність” [ibidem].

Спробуємо відновити послідовність цієї думки. Спочатку порівнюються два відрізки дійсності. Наприклад, птах, що ширяє у небі, порівнювався з храмом, що високо знаходився. “Заберіть сполучник “як” – і отримаєте метафору”, – казав Арістотель [Арістотель, Poetica, 1457b – цитується за 10, 45]. Тобто, від порівняння до метафори – недалеко. Одже, з порівняння “храм летить, як птиця” породжується метфора  “храм летить”. Внаслідок символічного сприйняття дійсності античною людиною, ця метафора починає жити власним життям, стає “фактом” дійсності [11, 23]. Синтез двох реальних відрізків дійсності, що порівнювались – це і є власне реальне, а порівняння та метафора, що виникли – це ідеальне, те, що існує тільки в думці. Синтез реального та ідеального, за Шеллінгом,  є символом [12, 79; 106]. Або, як зазначав Гегель: “Символ – це тотожність чуттєвого та змістового” [13, 144]. Як наслідок такого руху думки – уявлення античної людини про справжнє існування понять, що утворились внаслідок метафори.  Храм не просто метафорично «летить», він справді, на думку античної людини, міг летіти у небі.

Невирішені частини проблеми. Запропонована гіпотеза потребує підтверджень. На наш погляд важливим є розглянути мову архаїчного латинського автора. Особливо цікавий він тим, що був активним  противником грецького культурного впливу, що обмежує можливість прямих запозичень метафор у давньогрецьких авторів. Стиль цього письменника  є настільки простим та архаїчним, що в ньому майже нема образності та порівнянь. З іншого боку, це  зрозуміло, оскільки його твір мав чітке утилітарне призначення. Отже, виділимо порівняння у тексті Катона в межах даних шарів.

         А) Перенесення “Птах (Повітря) – Держава (Людина)”.

         Pullaперше значення “пташеня жіночої статі”, перенесено “тендітна земля, тобто, дуже волога, м’яка” (“ibi terra tenerrima erit, quam pullam vocant” – де земля є тендітнішою, яку називають “пташеня” – пер. наш) [14, CLI 2]. Pullus – перше значення “пташеня чоловічої статі”, перенесено “відросток папороті” (feliculae pullus) [14, CLVIII 1]. Nebulosus – “захмарений”, перенесено йдеться про поле (ager nebulosus), тобто “вологе” поле [14, VI 1]. Бачимо, що небо та птах відіграють формують землеробські поняття. Подібні перенесення існнують й у Платона, що правда, він порівнює пташеня з дитиною:   «дітей треба окрилювати з малоліття, щоб, якщо знадобиться, вони могли упорхнути, уникнувши біди… З найранішого дитинства слід їх саджати на коня» [15, 220].

         Б) Перенесення “Будівля (механізм) – Держава (людина)”.

         Capitulumперше значення “маленька голова”, перенесено: “верхня планка”  виноградного пресу (capitulum robustumтверда планка) [14, XVIII 4]. Labea – “губа”, але перенесено край масляного пресу [14, XX 2]. Lingula“маленький язик, язичок”, як термін  у Катона має перенесене значення: “досочка” [14, XVIII 2; XIX 2].

 Ці перенесення скоріш за все є метонімічними. За подібним зразком через півтора століття  відтворюватиме подібні терміни  і Вітрувій: Capitulum – «головка», «капітель»,  «верхня частина катапульти» [16, III 5 7; X 12 1]. Caput – «голова»; «верхня частина метального механізму». Lingua – «язик», «коротке плече важеля» [16, X 3 2]. Labrum – «губа», «виступ землі у каналу»; «виступ підйомної машини» [16, VIII 5 2; IX 8 12].

         В) Перенесення “Корабель (море) – Держава (людина)”.

         Fundusперше значення, вірогідно, “дно моря”, у Катона має єдине значення “маєток” [14, II 1; III 1]. Тут, можливо, ланцюг перенесень: “дно моря” спочатку узагальнюється до поняття “площина, простір”, а потім звужується до “маєтку” [17, 47-48]. . Nausea – “морська хвороба”, вживається в узагальненому значенні “нудота” [14, 156 4]. Невелика кількість таких перенесень зрозуміла. Для часу Катона морська торгівля ще не була для римлян достатньо певним способом існування. Римляне тільки починали панувати у Середземномор’ї [5, 60]. 

         Г) Перенесення “Птах (повітря) – Храм (механізм)”

         Imbrex – “черепиця”, дослівно “дощовик”, етимологічно пов’язано із словом imber “дощ” [14, XXI 3].

Висновки. Бачимо, що запозичення лексики прямує від шарів “Птах”, “Корабель” на лексичне поле “Держава”, та від полей “Птах”, “Держава” на лексичне поле “Храм, механізм”. Тобто, сілськогосподарська та юридична термінологія  запозичує слова з корабельного досвіду, власне з людського побутування та зі спостережень за птахами. Перенесень із понятть, пов’язаних із землеробством та правом на інші шари лексики не спостерігаємо, що свідчить про формування цієї термінології. Причому більша частина ціх понять утворяюється завдяки метонімії.

         На підставі проведеного аналізу можемо відтворити таку картину уявлення навколишного світу давнім римлянином. Ніжна волога земля, придатна для посіву – це маленьке тендітне пташеня (pulla). Є цікавим висновок, як за цім створінням, так і за землею слід пильно дивитись, аби дала плоди. Бо й маленькі відростки – це ті самі птахи (pullus). Бо недалеко від вологого поля до захмареного неба (ager nebulosus). Це – одне і те саме.

 Сілськгосподарські знаряддя –  живі істоти. І у них є голова (capitulum), губи (labea), язик (lingula). І з ними треба поводитись дуже обережно. Це таке саме “знаряддя”, як і раби. Тільки що ці знаряддя – “німі”, а раби – instrumenta vocalia (здатні говорити).

Простір власного маєтку – одночасно й простір, дно (fundus) моря. Необмеженість та широта прав приватної власності. А певний стан здоров’я (nausea) – наслідок знайомства з величезним простором моря.

Звичайно, це дослідження – лише спроба охопити хоча б частину безмежного метафорічного сприйняття дійсності, властивого античному громадянину. Але брак свідчень, на жаль, не дозволяє ширше розглянути та  дослідити це цікаве питання. В будь-якому разі у мові архаїчного латинського автора ми спостерігаємо висловлену нами метафоричну систему, що підтверджує запропоновану гіпотезу.

На наш погляд, пояснити такі зв’язки можна поступовим розширенням функцій держави. Ми вважаємо, що початковий (точніше нульовий) стан держави – це хаотична, не закріплена на місці, об’єднана спільнота. Її функції – землеробство, скотарство, мисливство, війна.

Потім починається перший стан існування держави: будівництво міста. Так би мовити, крапка на площині, постійна й нерухома, яка супроводжувалась освяченням землі. Нові функції: будівництво, як охорона спільноти.

Далі відбувається спорудження кораблів, – будівля міста на площині моря. Перенесення держави у море. А саме: створення нових міст внаслідок колонізації. Схематично це відповідає лінії.

Далі виникає третій ступінь – “птах”, який є посередником між людиною та богами. Головна функція – з’ясування волі богів. Схематично це відповідає площині, в якій летить птах.

Останній ступінь, якій повертає нас до першого – це спорудження храму: будівлі не для людей, а для богів. Функція: служиння богам. Цей ступінь важко відчеленувати від першого кроку (будівля). Схематично відповідає об’єму.

Перспективи подальших розвідок. Таке пояснення, на наш погляд, має запропонована система. Звичайно, вона потребує доопрацювання. Цьому мають сприяти подальші розвідки – аналіз мови окремих авторів (Гомера, Піндара, Вергілія та іншіх) з метою з’ясувати послідовність формування даної системи. Паралельно з цими розвідками доцільним було б з’ясувати існування та місце античної (середземноморьскої) системи  метафор у сучасних мовах, з тим, щоб підійти до вирішення заданої нами проблеми семантичних моделей.

 

Література:

1)     Античные теории языка и стиля / Под ред. О.М.Фрейденберг. – М.–Л., 1936. – 341 с.

2)     Белецкий А.А. Принципы этимологических исследований (на материале греческого языка). – К, 1950. – 250 с.

3)     Вейзе. О. Опыт характеристики латинского языка. Пер. с нем. М. 1901. – 135 с.

4)     Гегель. Эстетика. – М., 1969. – 230 с.

5)     Лосев А.Ф. Диалектика мифа. // Опыты. Литературно-философский сборник.  – М., 1990.

6)     Лосев А.Ф. Диалектика художественной форми. – М., 1927. – 252 с.

7)     Махлін П., Пучков А.  Метафора та метонімія як джерело
античної будівельної термінології: Вітрувій // Архітектурна спадщина
України. - К.: НДІТІАМ; Головкиївархітектура, 2002. - Вип. 5. Традиції
та новаторство у містобудуванні України. - С. 307-313.

8)     Махлин П. Метафоры, связанные с понятием «государство» у Платона // Теорія та історія архітектури та містобудування: Зб. наук. пр. НДІТІАМ. – К., 2002. – Вип. 5.  – С. 99 – 108.

9)     Платон. Диалоги (Государство) / Пер. с древнегреч. – М., 2001.

10)Пучков А.А. Парадокс античности: Принцип художественно-пластической телесности античной архитектуры. – К., 1998. – 408 с.

11)Пучков А.А. Пуантилизм античного пространства или архитектура в этетике Платона. – К., 2000. – 64 с.

12)Сахарный Н.Л. Гомеровский эпос. – М., 1976. – 397 с.

13)Фрейденберг О.М. Поэтика сюжета и жанра: Период античной литературы. – 2-е изд. – М., 1997. – 448 с.

14)Цицерон. Философские трактаты. М., 1985. – 382 с.

15)Шеллинг. Философия искусства. – М., 1966. – 420 с.

16)M. Catonis De agri cultura. Lipsiae, 1962.

17)Vitruvii De architectura libri decem. – Lipsiae, 1950