Античные источники метафоры в произведениях Ореховского

Птицы, которые стали священниками Гипотеза происхождения украинского названия Иванок К происхождению итальянского названия сороки Птицы, окрещенные именами святых Дохристианское происхождение французского названия птицы oiseau Saint-Martin К происхождению французского названия воробья Христианское и дохристианское происхождения названий попугая в романских языках К вопросу про христианский антропоморфизм в романской орнитонимии Происхождение названия птицы Jean-le-blanc во французском языке Место и причина возникновения украинского названия птицы МАРТЫН Метафора у Витрувия (в соавторстве с А.А.Пучковым) Метафора у Катона Античные источники метафоры в произведениях Ореховского Метафоры, связанные с понятием Государство у Платона Глагольное словообразование у Вергилия Фонетическое значение в классической латыни (на примере Катулла)

Античные источники метафоры в произведениях Ореховского

МАХЛІН П.Я.

Античні джерела метафори у творах Станіслава Оріховського

Український полеміст XVI століття Станіслав Оріховський передусім відомий тим, що “обстоював ідею рівноправного поєднання католицького та православного сповідань” [5, с. 243].

 Серед робіт, присвячених Оріховському, слід згадати насамперед кандидатську дисертацію О.Л. Лефтерової [6], в якій автор розглядає найрізноманітніші джерела та різновиди алюзій, прихованих та неприхованих цитат. Дослідниця зазначає використання Оріховським як грекомовних так і латиномовних авторів. А саме, переважно, Вергілія та  Цицерона [6, с. 67].

         На наш погляд, варто було б звернути увагу деякі метафори та порівняння, які мають коріння в античності.

         Розглянемо метафоричне перенесення із поняття “корабель” на поняття “держава” та “людина”. Це перенесення є дуже типовим для античної людини. На  це звертають увагу О.М.Фрейденберг [8, с.183], та О.О.Пучков [9, с.40]. Характерним для античного мислення були порівняння та метафоричні перенесення з корабельного світу на світ архітектурний та навіть на людське тіло й державу загалом (див.[7]).

Джерелами у творчості українського полеміста ми обрали трактат про Католицьку Церкву,  в якій автор, як і в багатьох інших працях, засуджує католицький целібат, та лист до кардинала Олександра Фарнезія. Для доказу своїх думок Оріховський часто явно чи приховано відсилає читача до різних найвідоміших сюжетів з Біблії та античності. Серед цих алюзій цікавими, на наш погляд, є “корабельні” метафори.

         Церква – корабель (переклад наш):

“…Sathanmoliatur … Ecclesiae omnia …ab imo eversurum, quae ut navis in alto…” – (Сатана збирається перевернути всю Церкву, як корабель у відкритому морі) [11, с.249].

“Quis enim lacrimas …tenere …poterit, cum videat munus Petri tot periculorum procellis, quasi in gurgite vasto iactari incolume?” – Хто ж може утримати сльози, коли бачить, що дар Петра у таких бурях, немовби у глибокий вир, без захисту кинутий? [ 11, с. 250]. Алюзія на Вергілія: “Adparent rari nantes in gurgite vasto” – зявляються рідкі пливці у глибокому вирі [Aen. I 115]

“Firmum enim hoc fundamentum stat, quod nullo vento everti, nullo turbine corripi ac nulla procella submergi ac obrui potest” – Міцно стоїть цей фундамент, що ніякий вітер не виверне, ніякий вихор не захопить та ніяка буря потопити та зруйнувати не може [ 11, с. 250]. Алюзії на Вергілія: “turbine corripuit scopuloque infixit acuto” – захопила вихрем та кинула на гостру скелю [Aen. I 45]; ”submersasque obrue puppes”   зруйнуй підтоплені кораблі [Aen. I 67]).

З листа до кардинала Олександра Фарнезія:

“…deducat hanc Petri navim in portum aliquem, cuius ille gubernator ac rector est, quam ita iactari fluctibus ac poene obrui cernis, ut vix ex alto illius exstet prora atque puppis: vela certe illius adeo lacera, remos etiam atque foras ita confractos vides esse, ut restitui ac sarciri non possint, nisi a sapiente aliquo nauclero, qualis, ut vere dicam, avus tuus mihi semper est visus, sed illum tamen nescio quihanc istam navimreficeret, quae iam latuisti ac illum accipit inimicum imbrem…” – … нехай би відвів він цей корабель Петра до якоїсь гавані, в якій він керує, корабель, що, як ти бачиш, так кидає по хвилях, що ледве з моря видаються корма та ніс: вітрила ж у неї настільки подрані, весла та палуба настільки потрощені, що не можна їх відновити та відремонтувати, тільки якщо якійсь розумний керманич, яким, як я стверджую, мені здається твій дідусь, але, однак, не знаю, хто ж зможе відбудувати цей корабель, який вже прийняв недружню  зливу і зникає. [11, с. 263] Алюзія на Вергілія: “naves // accipiunt inimicum imbrem, rimisque fatiscunt” – кораблі приймають недружню зливу, утворюють тріщини  [Aen. I 123]

Античні джерела, що порівнюють державу з кораблем:

Корабель / держава = море / війна. «Подібно до того, як корабель, який пливе у морі, має потребу у постійному вартовому і вдень, і вночі, так само й держава прокладає  свій шлях серед бурхливого натиску інших держав» (Legg. VI, 758b)

 Співвідношення корабля, держави та живої істоти. «В державному устрої, як на кораблі або у якої-небудь іншої  живої істоти, є багато життєвих пристроїв. Ми називаємо їх по-різному: «канати», «скрепи», «сухожилля» (Legg. XII, 945с,  пер. А.Ф.Лосева)

         Пропорція корабель / держава = пучина / загибель держави = керманич / державний діяч. «[теперішні держави] багато й таких, які подібні до кораблів, що занурюються у прірву, гинуть, або вже загинули або загинуть у майбутньому від нікчемности власних керманичів (Polit. 302b).

         «Держава занурювалась у прірву анархии, подібно до судна, яке несеться без керування [XXVIII]. …Але найсумнішим відовищем був вид самого міста, який напередодні великої бурі здавався подібним до судна з керманичами, що відчаялись, яке несеться по хвилях та кинуто напризволяще [XXXIV]» (Плут.).

Прикладом подібної метафори може слугувати також ода Горація I. XIV: “О, корабель, тебе може унести в море новий шторм: що ти робиш? Спробуй прямувати у порт…». Цю оду Квінтіліан вважав навіть за приклад алегорії як тропу: «Алегорія ж, яку перекладають з грецької як інверсія, представляє словами одне, а має на увазі ішне, при тому ще й протилежне. Як наприклад: О, корабель, тебе може винести в море новий шторм: що ти робиш? Спробуй прямувати у порт…» І в усьому цьому вірші Горацій  республіку називає кораблем, вживає замість громадянських війн – бурі, замість мирі та згоди – порт» (De institutione oratotia, L.VIII, 6 – пер. наш). До речі, на Горація звертає увагу і О.М.Лефтерова, коли зазначає у  дисертації, що цей образ Оріховський запозичає у римського поета [6, с. 45]).

Таким чином, бачимо, що С.Оріховський  використовує навіть сталі античні метафори. Можливо, це надає йому додаткової ваги, як ще один аргумент у суперечці. З другого боку це може бути і підсвідоме використання античної спадщини. В будь-якому разі наявний помітний вплив на українського полеміста метафорики античної доби.

 

Література:

1)     Платон. Сочинения в 3 т. Под общ. ред. А.Ф. Лосева и В.Ф. Асмуса; Пер. с древнегреч. – М., 1972. – Тт. 1-3

2)     Платон. Диалоги (Алкивиад I, Горгий, Федон, Пир, Федр) Пер. с древнегреч. В.Н.Карпова. – СПб, 2000. – 448 с.

3)     Платон. Диалоги (Государство)  Пер. с древнегреч. – М, 2001. – 384 с.

4)     Плутарх. Избранные жизнеописания Пер. с древнегреч. – М., 1987. – Т.2. – 603 с.

5)     Головащенко С. Історія християнства. – К., 1999. – 350 с.

6)     Лефтерова О.М. Фонова інформація та її роль в індивідуальному мовленні (на матеріалі латиномовних творів С.Оріховського): Дис.  канд. філ. наук. – К., 1999. – 176 с.

7)     Махлін П., Пучков А. Метафора та метонімія як джерело античної архітектурної термінології // Архітектурна спадщина України. – К, 2002. – вип. 5. – С. 40-44.

8)     Фрейденберг О.М. Поэтика сюжета и жанра. – 2-е изд. – М., 1997. – 262 с.

9)     Пучков А.А. Пуантилизм античного пространства или архитектура в этетике Платона. – К., 2000. – 64 с.

10)Marci Fabii Quintiliani. Opera. – Biponti, 1784. – p. 390.

11)Orechovski Stanislav. Opera omnia. Lvov, 1850. – p. 360.